Українське богослов’я у вселенському вимірі

Повернутися до змісту

---

Викладачі та студенти українських духовних шкіл у Волоській академії богословських студій в Греції прослухали лекції та поспілкувалися з провідними грецькими та світовими науковцями на різні теми сучасного богослов’я, канонічної традиції, церковного мистецтва, зустрілися зі Вселенським Патріархом, познайомилися з соціальною та екологічною роботою Церк­ви Греції, відвідали історичні музеї, монастирі та зібрання візантійського мистецтва, занурилися у справжню грецьку культуру гостинності.

В еклезіологічному осмисленні поняття автокефалії акцент має ставитися не стільки на незалежність одного церковно-адміністратив­ного центру від іншого, а радше на приналежність автокефальної спільноти до Вселенського Православ’я. Єдність навколо спільної Чаші Христової має своє продовження у спілкуванні кліриків та вірян помісних Церков між собою. Після отримання Томосу про статус автокефального устрою Православної Церк­ви України через Синодальний та Патріарший Томос від 6 січня 2019 року, за ініціативи директора Волоської академії богословських студій проф. Пантеліса Калаїдзідіса було започатковано щорічну програму літньої школи для православних богословів з України. Першу таку школу реалізували одразу після дарування Томосу в липні 2019 року у грецькому місті Волос. Це відбулося за фінансової підтримки Генерального секретаріату у справах релігій Міністерства освіти, науки та релігій Греції та Екуменічного інституту Гаффінгтона університету Лойола Мерімаунт (Каліфорнія, США). Окремо потрібно відзначити роль директора цього інституту проф. архім. Кирила Говоруна, який виступив посередником між організаторами та учасниками. Координатором літніх шкіл для українських православних богословів став ректор Волинської православної богословської академії прот. Володимир Вакін.

Дві наступні літні школи відбулися в онлайн-форматі: у 2021 р. через пандемію, а у 2022 р. через повномасштабну війну в Україні. Нарешті влітку 2023 р. вдалося знову провести літню школу безпосередньо у Волосі. У стажуваннях взяли участь викладачі та студенти Волинської і Київської православних богословських академій, філологічного факультету Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича, віряни-науковці тощо.

Особливістю першої літньої школи був такий делікатний момент, що на той час Православна Церква Греції ще не увійшла у повне євхаристійне спілкування з Православною Церк­вою України, тому митрополит Димитріадський Ігнатій, кафедра якого знаходиться у Волосі, проявив крок мужності перед лицем історичного ходу церковного буття, запросивши богословів із ПЦУ. Митрополит Ігнатій підкреслив церковну і духовну важливість проекту, його значення для майбутнього Православної Церк­ви України, а єпископ Ольвійський Епіфаній (новообраний на той момент єпископ ПЦУ для грекомовної пастви) подякував Волоській академії за ініціативу, яка значною мірою підтримала перші кроки нашої нової Церкви.

Директор Волоської академії богословських студій проф. Пантеліс Калаїдзідіс у вітальному слові на першій літній школі наголосив на важливості богословської освіти для Церк­ви в Україні, зокрема для подолання наслідків розділення, підкреслюючи готовність Волоської академії допомагати у розробці і реалізації освітніх програм.

Почесним гостем першої літньої школи став блаженної пам’яті митрополит Пергамський Іоан Зізіулас († 2023), який виступив із лекцією на тему «Завдання православного богослов’я сьогодні».

Нижче наведено перелік професорів та предметів, які вони прочитали на літніх школах (за порядком викладання):

• проф. архім. Кирил Говорун (директор Екуменічного інституту Гаффінгтона): «Пост-еклезіологія та риштування Церк­ви», «Еклезіологія», «Православ’я і демократія», «Релігійна свобода в Україні і Росії»;
• проф. Христос Караколіс (Афінський університет, член ради директорів Волоської академії): «Православна біблійна герменевтика»;
• д-р Ніколаос Аспруліс (заступник директора Волоської академії, викладач Грецького відкритого університету): «Фундаментальна церковна теологія: Флоровський і Зізіулас у діалозі», «Герменевтика і православна теологія: вступ», «Еко-дог­матика: вступ», «Моделі теозісу: індивідуальна, спільнотна і космологічна»;
• д-р архім. Амфілохіос Мілтос (Волоська академія): «Синодальність та її важливість для Церкви Сходу і Заходу»;
• проф. Петрос Васіліадіс (Університет Арістотеля в Салоніках, президент Центру екуменічних, місіологічних та екологічних студій CEMES): «Православна місія», «Православ’я і літургійне оновлення»;
• проф. Пантеліс Калаїдзідіс (директор Волоської академії): «Нові напрямки розвитку і сучасні тенденції в православному богослов’ї», «Православ’я і сучасність», «Православ’я і націоналізм», «Поява нового богословського порядку денного в православ’ї на тлі війни в Україні», «Православ’я в сучасному світі: огляд та критичні зауваження», «Діалектика спілкування та індивідуальності, і православне сприйняття прав людини», «Війна в Україні та “Вавилонський полон” православ’я релігійним націоналізмом»;
• проф. Павло Гаврилюк (Університет св. То­ми, Міннесота, США, президент Міжнародної православної богословської асоціації IOTA): «Неопатристичні теології ХХ століття: Флоровський і його послідовники», «Листування Флоровського і Шмемана: уроки для сучасного православного лідерства»;
• проф. Екатерині Цалабуні (Університет Арістотеля в Салоніках): «Роль жінок у Церкві», «Війна у Новому Завіті»;
• митрополит Димитріадський Ігнатій (Волоська академія): «Презентація пастирської та молодіжної діяльності Димит­ріадської митрополії»;
• проф. митрополит (раніше – архім.) Григоріос Папатомас (Афінський університет та Свято-Сергіївський православний богословський інститут в Парижі, член ради директорів Волоської академії): «Роль Вселенського Патріархату в міжправославних відносинах, по відношенню до Церк­ви Греції та Європейського союзу», «Автокефальна Церк­ва, синодальність і канонічні вимоги», «Канонічне право» (Варто зазначити, що спілкування з одним із кращих грецьких каноністів відкрило новий погляд на православну канонічну спадщину як на не законодавство, а ікономію – продовження апостольської місії пік­лування про Церкву в дусі любові. Професор особливо заохочував українську делегацію до перекладу та видання повного корпусу автентичних канонів Православної Церкви українською мовою);
• Георгіос Вландіс (директор Ради християнських церков Баварії, Волоська академія): «Римсько-католицька і протестантська теологія ХХ ст.», «Екуменічне богослов’я», «Екуменічний рух: діалог Православної Церкви з іншими християнськими Церквами та іншими релігіями», «За життя світу: соціальне вчення Православної Церкви», «Нові виклики для екуменічного руху у світлі 11-ї Асамблеї ВРЦ», «11 Асамблея ВРЦ: виклики і перспективи», «Війна проти України та екуменічний рух» (Георгіос закликав представників ПЦУ розбудовувати міжнародні зв’язки на всіх можливих рівнях – церковному, науковому, міжконфесійному та міжрелігійному, особистому тощо);
• проф. Христос Караколіс (Афінський університет, Волоська академія): «Новозавітні студії»;
• д-р свящ. Філітеос Марудас (Афінський університет, Волоська академія): «Православне богослов’я та біоетика»;
• проф. Ангелікі Зіака (Солунський університет, Волоська академія): «Міжрелігійні виклики для Православної Церкви сьогодні»;
• проф. Димитріос Мосхос (Афінський університет, Волоська академія): «Церковна історія»;
• проф. Гейл Волощак (Північно-Західний університет, Українська православна семінарія Святої Софії, УПЦ в США): «Православ’я і наука», «Штучний інтелект і унікальність людини»;
• д-р диякон Джон Хрисавгіс (богословський радник Вселенського Патріарха): «Православне богослов’я та екологічні виклики»;
• архієпископ Іов Геча (Інститут поглиблених досліджень православного богослов’я, Шамбезі, Швейцарія): «Літургійне оновлення», «Літургійне відродження в секуляризованому суспільстві»;
• проф. Константінос Деліконстантіс (професор-емерит Афінського університету, директор Першого Патріаршого офісу): «Православ’я і права людини»;
• д-р сестра Васса Ларіна (Відень, Австрія): «Роль жінок у Православній Церкві»;
• Катерина Пекріду (виконавчий секретар з богословського діалогу, еклезіології та місії Конференції європейських церков): «Екуменічний рух»;
• проф. прот. Василіос Термос (Афінська вища церковна академія): «Динаміка психотравми», «Моральна травма і прощення»;
• проф. прот. Димитріос Батреллос (Інс­титут християнських студій у Кембриджі, Волоська академія): «Христологія у ХХІ ст.», «Свідчення отців Церкви у
  наш час»;
• проф. свящ. Брендон Ґаллахер (Університет Екзетеру, Великобританія): «Православ’я і модерність: традиція і оновлення», «Життя і спадщина митр. Калліста Уера (1934-2022)»;
• проф. Антуан Курбан (Університет св. Йосифа, Бейрут, Ливан): «Fratelli tutti очима антіохійців», «Християнська ідентичність і національна ідентичність»;
• проф. Поль Ладусер (Університет Торонто, Канада): «Витоки та природа неопат­ристичного богослов’я в Православ’ї», «Сучасне православне соціальне і політичне богослов’я»;
• Марія Терзопулу (Стенфордський університет, США): «Синергія у візантійській іконографії, архітектурі та богослужінні»;
• проф. свящ. Ентон Врейм (Грецька православна богословська школа Святого Хрес­та, США): «Коли парафія і є освітньою програмою».

Крім того учасникам літніх шкіл запропонували низку додаткових заходів, зокрема зна­йомст­во з єпархіальним і парафіяльним життям Грецької Церкви, з її навчальними закладами і монастирями, а також екскурсійну програму. Обидва рази учасники стажування відвідали Благовіщенську парафію в Неа Іонії, де познайомились з організацією і функціонуванням сучасної парафії під настоятельством отця Амфілохія Мілтоса, яка відома низкою соціальних та екологічних проектів, зокрема проектом «зеленої парафії». Парафія має намір перейти повністю на енергію з відновлювальних джерел, займається озелененням (раніше на цьому місці, де тепер місто, куди у 1923 переселили греків із Смирни-Ізміру, була пустеля), та заохочує місцевих мешканців до сортування сміття. Кожного дня тут безкоштовно роздають обіди для 100 осіб, а загалом парафії митрополії Димит­ріади щоденно годують дві тисячі людей. Також учасники відвідали монастир Влатадон і Патріарший інститут патристики у Салоніках, Євангелічну церкву і синагогу у Волосі, монастирі у Метеорах, візантійський музей і церкви у Касторії тощо.

Особливо вразив учасників групи монастир святого Предтечі Анатолійського, що розташований на схилах гори Кіссавос на висоті 1080 м. Монастир унікальний тим, що він інтернаціональний та екологічний.

На цьому місці б’є цілюще джерело. 500 років тому тут був заснований чоловічий монастир. Потім він був закинутий, а під час ІІ світової війни частково зруйнований. Нове життя монастир отримав, коли сюди прийшли сест­ри на чолі з ігуменею Феоктис­тою 23 роки тому. Зараз тут служать 17 сес­тер із 13 країн світу. Прапори всіх країн вивішені біля входу. Мова повсякденного спілкування – грецька, проте всі також знають англійську. Загалом сест­ри розмовляють 22 мовами. Вони кажуть, що їхня громада на практиці підтверджує єдність у розмаїтті, де немає розбіжностей за національністю, расою та мовою.

Основні заняття – молитва і екологічне фермерство. Вечірню і ранню відправляють мирянським чином. Священник приходить на літургію тільки по неділях і на великі свята.

Співають злагоджено і спокійно. Закінчують службу виголосом: «Молитвами святих отців і матерів наших, Господи Ісусе Христе, помилуй і спаси нас».

Сестри вирощують городину та сад, мають корів, овець, кіз, курей та бджіл. Усе господарст­во – без хімії. Жуків, наприклад, збирають вручну. Також мають магазинчик з продук­цією власного господарства. А ще роздають насіння, яким закликають ділитися з друзями. Сестри практикують переробку та подвійне використання речей. Так, зі старих колісних дисків зробили пічку для обігріву трапезної.

«Ми живемо тут, як в раю», – сказала ігуменя, і далі стала розповідати про доволі непрос­ті умови праці на землі. Але це праця, заповідана в раю: обробляти сад. А ще вона додала фразу, яку важко уявити в устах нашого чернецтва: «We have to have a dream» – «Нам треба мати мрію».

Такою мрією для багатьох учасників стажування було ближче знайомство із вселенським православ’ям. Апогеєм першої програми стало паломництво групи до резиденції Вселенського Патріарха на Фанарі, на чому варто зупинитися докладніше.

Учасників супроводжували директор Волось­кої академії проф. Пантеліс Калаїдзідіс, його співробітники, та президент IOTA проф. Павло Гаврилюк.

Учасники Літньої школи відвідали видатні церкви Константинополя, які тоді ще не були перетворені на мечеті – Святу Софію і монастир Хора. Крім того, у монастирі Життєдайного джерела вшанували місця поховання Вселенських патріархів. Побували також у Свято-Троїцькому монастирі і Богословській школі на острові Халкі, де з великою сердечністю українців прийняв новий настоятель єпис­коп Ерітрейський Кирил і його братія. Архі­єрей розповів про історію та загальний внесок богословської школи Халкі та підкреслив вселенське значення служіння Вселенського Пат­ріархату для всеправославної єдності. Владика показав гордість школи – бібліотеку, та висловив надію на перспективи подальшої співпраці з богословськими школами України. На засіданні також був присутній архі­єпископ Анті­донський Нектарій, Екзарх Гробу Господнього в Константинополі (Єрусалимський Патріархат). Він також сердечно звернувся до представників Волоської академії та Православної Церкви України, підкресливши особливі зв’язки Єрусалимського Патріархату з Константинопольською Церквою та богословською школою Халкі.

У неділю 14 липня 2019 р. група на чолі з мит­рополитом Димитріадським Ігнатієм відвіда­ла резиденцію Вселенського Патріарха на Фанарі і взяла участь у Божественній літургії з Вселенським Патріархом Варфоломієм.

Від імені викладачів та студентів богословських установ України ректор Волинської православної богословської академії прот. Володимир Вакін подякував Його Всесвятості за гостинність і благословення. У своєму зверненні він зазначив, що програму організували так компетентно, різноманітно і корисно, що всі учасники змогли, познайомитися з дивовижним і оригінальним світом грецького православного богослов’я, а також, що не менш важливо, відчути особливу любов, турботу та гостинність керівництва та персоналу Волоської академії.

Звертаючись до Патріарха Варфоломія, мит­рополит Димитріадський Ігнатій сказав таке: «Після вашого великого і настільки важливого рішення надати автокефалію православному українському народу, відповідно до наданого вам канонічного права, ми запропонували Раді директорів і директору Академії створити необхідні умови для зустрічі з нашими братами з нової Православної Церкви України, твердо вірячи, що це могло б сприяти подальшій єдності у євхаристійному спілкуванні. Відповідно, було розроблено програму для викладачів і студентів церковних і богословських шкіл України. (…)

Ваша Всесвятосте, ми вважаємо, що ці зусилля є служінням заради єдності Православної Церкви. Будь ласка, побажайте успіху теперішній ініціативі, щоби ми мали можливість повторювати подібні дії для нової Православної Церкви України з метою подальшого зміцнення наших взаємозв’язків».

Звертаючись до Його Всесвятості і стисло описавши програму школи, директор Волоської академії богословських студій проф. Пантеліс Калаїдзідіс зазначив таке: «Як ви знаєте краще за багатьох інших, нова автокефальна Церк­ва несе на своєму тілі рани довгого розділення. Більшість її вірян раніше входили до складу невизнаної церковної структури, віді­рваної від світового Православ’я і не мали можливості змістовного духовного обміну та пастирської опіки. Тавро розколу перешкоджа­ло пізнанню інших традицій, водночас заохочую­чи замкнену на себе поведінку.

Ми повністю підтримуємо рішення Вашої Всесвятості і Святого Синоду Вселенського Патріархату надати автокефалію Церкві в Україні, і тішимося вашою мужністю і прозорливістю, на які дає вам підстави історія. Цим сміливим та історичним рішенням материнська Церква Константинополя надала українському народу його церковну гідність, зціливши розділення, яке вражало цілу країну, перешкоджало мільйонам вірян, духовенству і богословам істот­но спілкуватися зі світовим Православ’ям.

За допомогою цієї літньої школи, а також через контакти з новою Церквою в Україні, Волоська академія бажає зробити свій внесок у дивовижний процес воскресіння канонічного церковного життя у цій прекрасній, але настільки пораненій країні – країні, яка хоче залишити осторонь трагічні спогади свого радянського минулого, зміцнити свої демократичні структури, існувати й розквітати в мирі зі своїми сусідами, не під натиском війни чи то будь-яких беззаконь.

Літня школа Волоської академії є подякою за мудрість і мужність Константинопольської Церкви, яка не дозволила своїм українським дітям перебувати в ізоляції та осуді за гріхи, за які вони самі не були відповідальні. Це дія поваги та братньої любові по відношенню до нової автокефальної Церкви України; ми раді познайомитися і прийняти наших українських братів, які через розділення були майже невидимими для нас. Це є також вираженням духу Академії, яка просуває вищий рівень богословського мислення, діалогічну відкритість та вірність справжньому і щедрому переданню Східної Церкви».

У відповідь Патріарх Варфоломій звернувся до присутніх із розлогою промовою, у якій, зокрема, акцентував: «Богослов’я завжди є “бого­слов’ям у діалозі”, прагненням висловити істини віри мовою тієї чи іншої епохи. Бого­слов має відчувати пульс своїх сучасників, бого­словствувати екзистенційно, подібно до “рибалки”, як казав св. Григорій Богослов, за зразком апостолів. (…)

Очевидно, що богословська робота є особливо вимогливою. Богослови мають завжди перебувати у діалозі та спілкуванні, зацікавлені в “турботах людей”, які відчувають примхливість людської свободи, і мають відзначати, крім викликів, позитивні перспективи сучасної цивілізації. Як вже зазначалося, “справжній богослов не може зневажати освіту, науку, мистецтво та філософію, що є мовою духу кожної доби. Той, хто не любить освіту і культуру, хто не має бажання вчитися – не може любити богословське навчання і виховання за Хрис­том”. Стандарт для православного богослова – це великі Отці Церкви, які є не величними пам’ятками минулого, але постійним орієнтиром для церковного життя і богослов’я.

У цьому дусі православне богослов’я пропонує сьогодні своє божественне і людинолюбне свідчення у відповідь на великі сучасні технологічні, економічні, соціальні, політичні, культурні, моральні і релігійні виклики, а також на пов’язані із цим загрози людській святості й красі. Воно утверджує спілкування і відносини на противагу індивідуалізму: свободу, унікальність і абсолютну цінність кожної людини замість перетворенню людини на вимірювану величину і замінюваний об’єкт. Воно наголошує, на противагу релігійному фундаменталізму, на миротворчій силі і мирній місії релігії і на необхідності міжрелігійного діалогу за принципом: “Не може бути миру між цивілізаціями без миру між релігіями. Не може бути миру між релігіями без діа­логу релігій”. Для православних християн діа­лог і боротьба за захист прав людини – це завдання, яке походить із сутності нашої віри. Блаженної пам’яті наш духовний батько митрополит Халкидонський Мелітон із вражаючою ясністю висловив важливість Халкидонського догмату для нашого людинолюбст­ва і нашої місії всьому людст­ву: “Віровчальне визначення Халкидону є справжньою ‘хартією прав людини’, оскільки воно об’єднує Бога з людством і поставляє людину у центр божест­венного життя”».

Після Божественної літургії Патріарх Варфоломій прийняв групу з України і Волоса на аудієнцію, а потім запросив на обід до патріаршої трапези.

Під час другого візиту до Волосу в липні 2023 р. учасники літньої богословської школи приїхали з подарунками: Пересопницьким Євангелієм та іконою Покрови, що написана на дошці з-під набоїв, привезеній з лінії фронту.

Пересопницьке Євангеліє – найдавніша рукописна пам’ятка перекладу тексту Четвероєвангелія розмовною староукраїнською мовою, датована XVI століттям. Факсимільне видання з максимальною відповідністю оригіналу було здійснене у 2007 році. Примірник Євангелія передав у дар Волоській академії митрополит Переяславський і Вишневський Олександр Драбинко, духівник Фонду пам’яті Блаженнішого митрополита Володимира Сабодана, з благословення котрого було здійснене це унікальне видання.

Образ Покрови Божої Матері написали київськи іконописці Соня Атлантова і Олександр Клименко в рамках проекту «Ікони на ящиках з-під набоїв», який стартував ще у 2014 р. для підтримки волонтерського служіння медиків-добровольців на лінії фронту та в «сірій» зоні. Ікона написана на дошці ящика з-під боєприпасів, привезеній з Бахмута. Відтепер цей образ, який свідчить про рани війни, але водночас дає надію на відродження, буде знаходитися в офісі митрополита Димит­ріади Ігнатія у Волоській академії.

Учасники літніх шкіл під час інтенсивного стажування у Греції знаходили не стільки готові відповіді на запитання, як спонукання до роздумів і пошуку, є дуже цінним, адже щоби рухатися до мети, спершу треба розуміти напрямок руху та вміти орієнтуватися на місцині. Щира подяка проф. Пантелісу Калаїдзідісу та всім співробітникам Волоської академії за організацію цього чудового проекту, який допомагає орієнтуватися у світі сучасного богослов’я та проблематики, і надихає розвивати українське богослов’я у світовому та екуменічному контексті.