священник Орест ЖИГАЛО
магістр богослов’я,
аспірант Київської православної богословської академії,
член Синодальної богословсько-літургічної комісії ПЦУ
На Помісному Соборі 27 липня 2023 року Православна Церква України ухвалила рішення про перехід на новоюліанський календар у богослужбовому житті. Одним з питань, яке постало нині перед літургістами, стало вживання воздвиженської переступки (відступки).
Цикли читання Євангельських зачал
Євангельські зачала, що читають щодня протягом року за Божественною літургією, є точно окресленим колом. За характером читань їх поділяють на три цикли: перший містить у собі зачала Воскресіння (Пасхи) і тижнів від Великодня до П’ятдесятниці; другий починається від першої неділі по П’ятдесятниці і продовжується до Великого посту; до третього циклу належать євангельські зачала, що читають в неділі та седмиці Великого посту. Згадок Воздвиженської переступки (відступки) у Типіконі немає, натомість з усього комплексу уставних книг вона присутня лише у вказівках, що містяться у самому богослужбовому Євангелії.
Щодо історії походження воздвиженської переступки/відступки
Лекціонарні системи, тобто порядок розподілу богослужбового читання Святого Письма упродовж року, є однією з головних характеристик богослужбового обряду. Лекціонарні системи як константинопольського так і єрусалимського обрядів мали певну перехідну точку у вересні, яку можна вважати історичною основою для сучасної воздвиженської відступки. Для єрусалимського обряду такою перехідною точкою було свято Енкенії 13 вересня («Оновлення», тобто освячення храму Воскресіння Христового в Єрусалимі, більш відомого сьогодні як храм Гробу Господнього), після якого у недільні дні аж до Богоявлення читали Євангеліє від Марка, а після Богоявлення і в період Чотиридесятниці – Євангеліє від Луки. У константинопольському богослужінні перехідною точкою служило 23 вересня, коли у церковному календарі встановлений спогад першої події, описаної в Євангелії від Луки, – зачаття Іоанна Предтечі. Остаточне формування лекціонарної системи відбулося тоді, коли встановили практику щоденного служіння Божественної літургії (у соборі Святої Софії у Константинополі приблизно в ХІ столітті, у монастирях це відбулося трохи раніше). Після остаточного формування уставу богослужіння моментом переходу з читання Євангелія від Матфея до читання Євангелія від Луки почали вважати свято Воздвиження, що набуло важливішого значення, ніж єрусалимська Енкенія чи свято Зачаття Іоана Предтечі.
На початку XX ст. у церковній літературі постало питання воздвиженської переступки і відступки. Це було зумовлено ранньою Пасхою (4 квітня 1915 року), породивши непорозуміння про порядок читання Євангелія. У 1915 році київський «Проповідницький листок» опублікував статтю «Про відступки в читаннях Євангелій у нинішньому році» (1) (за редакцією професора Київської духовної академії М. М. Скабалановича), у якій автор надав пояснення, що читання Євангелія від Луки має починатися не раніше свята Воздвиження і запропонував таблицю читань.
Устав воздвиженської переступки/відступки
Якщо коротко про уставну частину, то Воздвиженська преступка/відступка (за юліанським календарем) визначається таким правилом: після неділі по Воздвиженню починають ряд читань з Євангелія від Луки: одразу читають рядові Євангелія 18-го тижня (у понеділок – Лк. зач. 10 тощо), а потім наступних неділь і тижнів за порядком. Цього правила слід дотримуватися незалежно від того, який порядковий номер поточного року має неділя після Воздвиження і які євангельські зачала читали до цього. Якщо Пасха рання (до 12 квітня) – то може бути відступка: повторюються читання одного або двох уже прочитаних тижнів; якщо Пасха пізня (від 20 квітня по 8 травня) – то відбувається переступка: читання від одного до трьох тижнів пропускають і ніяк не компенсують. Якщо ж Пасха трапляється в діапазоні між 13 та 19 квітня, то немає ні переступки, ні відступки.
Актуальність використання воздвиженської переступки/відступки після переходу на новоюліанський календар
Отже, при переході на новоюліанський календар свято Воздвиження буде 14 вересня, а тому навіть при ранньому святі Пасхи (до 12 квітня) воздвиженської відступки вже не буде: читань неділь після П’ятидесятниці буде вистачати до неділі після Воздвиження.
Щодо переступки, то, наприклад, наступного року пропускатимемо аж п’ять тижнів євангельських читань через переступку, і вони ніяк не будуть компенсуватися. У 2025 році Пасха теж пізня (20 квітня), тож, зважаючи на воздвиженську переступку, Євангельських читань вистачатиме якраз до неділі про Митаря і фарисея, і богоявленська відступка в силу не вступатиме.
За богослужбовою практикою Церков грецької традиції та інших помісних Церков воздвиженська переступка відсутня взагалі, а читання неділь продовжуються підряд до початку Тріоді постової, використовуючи лише богоявленську переступку/відступку.
Чи потрібно Православній Церкві України також відмовитись від поняття воздвиженської переступки?
На мою думку – ні. Але її потрібно використовувати, узгоджуючи з богоявленською відступкою. Наприклад: у роки, коли випадає дуже пізня Пасха, а наступного року рання – можливим є використання воздвиженської переступки, оскільки число неділь після П’ятдесятниці буде меншим за число Євангельських читань.
А загалом на практиці найкраще було б євангельські і апостольські зачала продовжувати читати всі поспіль, незважаючи на воздвиженську переступку, тоді щороку будуть прочитуватись всі зазначені читання і нічого не буде упускатись. Таким чином Православна Церква України не повинна повністю відмовитись від воздвиженської переступки, а виробити нові правила її вживання, враховуючи Пасхалію.
Також в неділі, коли призначені особливі євангельські читання (наприклад неділя перед чи після Воздвиження, Різдва, Богоявлення), варто залишати одне читання, а недільне рядове читання при потребі використовувати у неділі після Богоявлення, якщо для них не буде вистачати рядових євангельських читань.
1 Скабаланович М. Н. Об отступках в чтении Евангелий в нынешнем году // Проповеднический листок. 1915. Т. 11. С. 265-274.