cвященник Сергій БЕРЕЖНОЙ
магістр філософії,
викладач Київської православної богословської академії
У рамках співпраці вищих богословських шкіл Православної Церкви України з Волоською академію богословських студій у Греції в 2023 р. вперше була здійснена освітня програма з екобогослов’я для українських кліриків та вірян. Про цей новий напрям практичного богослов’я та можливий внесок Православної Церкви у подолання кризи навколишнього середовища розмірковує лідер української екогрупи священник Сергій Бережной.
Перед тим як познайомитися з одним з сучасних напрямів богословської думки – екобогослов’ям, важливо розглянути, з чого складається сучасний світогляд християнина.
Світогляд – це комплексна система поглядів і уявлень про світ, самоусвідомлення людиною свого місця, оточення та основних зв’язків у всесвіті, відображена в оцінках, принципах, знаннях, поведінкових стереотипах тощо. Світогляд сучасної людини може складатися з різних суб’єктивних і об’єктивних факторів: історії, культури, географії, освіти, інформаційного простору, життєдіяльності і місця, де народилась і зростала людина, її виховання, а також релігійного чинника. І це далеко не весь перелік факторів, які можуть формувати і впливати на світогляд людини.
Якщо поняття «світогляд» є узагальненням, то поняття «християнський світогляд» відносять до людини, яка є частиною релігійної спільноти віруючих у Христа, як свого Бога і Спасителя та сповідує Його вчення і настанови. Головним фундаментом християнського світогляду є Святе Письмо та Передання. Згідно з християнським віровченням, Бог створив цей Світ і людину в ньому досконалими і прекрасними: « І поглянув Бог на все те, що створив, – і ось воно дуже добре. І був вечір, і настав ранок – день шостий» (Бут. 1:31).
На жаль, історія буття людства зазнавала і зазнає багато різних катастроф і випробувань, починаючи від гріхопадіння Адама і Єви, закінчуючи сучасною військовою агресією Росії проти України та її народу. Серед багатьох катастроф у контексті цієї статті можна виокремити екологічну кризу, яка є викликом для світової цивілізованої спільноти й релігійної зокрема. Екологічна криза змусила шукати людство відповіді та рішення щодо їх подолання, допоки процеси деградації екології світу не стали невідворотними. До пошуку відповідей долучилася і Православна Церква.
Для людини, яка не має достатньо інформації про життя і діяльність Православної Церкви в Україні та інших країнах світу, може бути абсолютно невідомим, який внесок Церква Христова робить у боротьбу з екологічною кризою. Важливо знати, що Православна Церква створила для цього необхідну теоретичну базу знань та знайшла можливість їх практичної реалізації для активної і ефективної протидії екологічній кризі, яка стала основою для нового тренду в християнському богослов’ї – екобогослов’я.
Екобогослов’я – система знань та практик, побудована і розвинута на основі Святого Письма та Передання Христової Церкви з урахуванням сучасних наукових досліджень, які дозволяють вивчити екологічну проблему, поставити їй відповідний діагноз та знайти її вирішення. Одним з лідерів сучасного екологічного богослов’я є Вселенський Патріарх Варфоломій І, або, як ще його називають в різних спільнотах з екологічної проблематики, «зелений патріарх».
Завдяки лідерству Патріарха Варфоломія та його активній діяльності у співпраці з іншими Православними Церквами у 2016 р. був проведений важливий історичний Великий собор на острові Крит. Одним з плодів цього собору стало його Послання, пункт 8 якого присвячений екології: «Сучасна екологічна криза виникла з духовних і етичних причин. Коріння його пов’язані з пожадливістю, жадібністю і егоїзмом, що призводить до нераціонального використання природних ресурсів, забруднення атмосфери шкідливими викидами та парникового ефекту. Християнський підхід до вирішення цієї проблеми вимагає від людини каяття у зловживанні природою, утримання і аскетичного етосу (узагальнена характеристика культури певної соціальної спільноти, яка виражена в системі її панівних цінностей і норм поведінки), який є протиотрутою від надмірного споживацтва, і водночас культивує у людині свідомість, що вона лише «домоупорядник», а не володар творіння. Церква не перестає підкреслювати, що майбутнє покоління має право на володіння природними благами, які нам довірив Творець. З цієї причини Православна Церква бере активну участь у різних міжнародних зусиллях у галузі екології і проголосила 1 вересня Днем молитви про охорону природного навколишнього середовища». Отже, Святий і Великий собор, вивчивши екологічне питання, діагностував проблему та задав напрям для її вирішення.
До того ж представники Собору не обмежилися тільки теорією, викладеною у Посланні. У межах міжнародної і екуменічної співпраці Православні Церкви разом зі своїми науковими закладами, монастирями та парафіями долучилися до практичних кроків у боротьбі з екологічною кризою. Яскравими прикладами є перехід церковної інфраструктури в багатьох країнах на альтернативні джерела енергії, такі як сонячні панелі, теплові насоси для опалення, заміна ламп накалювання на світлодіодні, боротьба з пластиком та його заміна на багатовикористовувальні матеріали з можливістю багаторазової переробки (пластикові стакани на паперові тощо). З-поміж багатьох прикладів можемо виокремити Православну богословську академію на острові Крит, що покриває свої енергетичні потреби за рахунок «зеленої енергії» – встановлення сонячних панелей на даху навчальних корпусів.
Православна Церква України також вивчає та намагається розвивати напрямок екологічного богослов’я, навчаючи своїх вірян займати активну екологічну позицію в Україні і за кордоном. Зокрема клірики та віряни ПЦУ взяли участь у Літній богословській школі Волоської академії у Греції, де отримали сучасний міжнародний теоретичний і практичний досвід боротьби Православної Церкви з екологічною кризою. У повсякденному житті священники разом зі своїми громадами долучаються до прибирання навколишнього середовища та очищення водойм від різного виду сміття, збирають літні екотабори, в яких поєднують молитву і відпочинок, та чистять ліси від наслідків негативної людської діяльності. Наприклад, один із внесків у збереження екосистеми Києва зробила громада ставропігійної парафії на честь Собору Київських святих Православної Церкви України в Оболонському районі столиці. Священники та віряни взяли активну участь у екозаходах щодо захисту та відновлення екосистеми «Київської купелі – українського Йордану» – частини літописної річки Почайна на озері Йорданському та прилеглої історичної території, де, ймовірно, відбувалося хрещення народу Київської Руси-України, і де наразі звершує свою християнську місію згадана ставропігійна парафія.
У світлі вищевикладеного стає очевидним, що екобогослов’я не просто актуалізує для православного контексту питання стосовно екологічної кризи, але й формує екологічний світогляд християнина, що допомагає йому знаходити рішення цих питань та крок за кроком відновлювати Боже творіння – людську природу, навколишнє середовище через молитовні богослужіння, справи любові і милосердя та догляду і відновлення екосистеми нашої планети.