До читача

У новому випуску часопису «Церква і суспільство» ми звертаємося до теми «Війна і миротворчість», яка для нас, українців, є не абстрактною богословською дискусією, а болісною реальністю щоденного життя. Тисячі людей гинуть і страждають, мільйони змушені покинути домівки, а Церква стоїть перед найгострішими питаннями своєї місії та свідчення.

Пророк Єремія, оплакуючи зруйнований Єрусалим, залишив нам слова, що не втрачають своєї сили крізь тисячоліття: «Чи Господь відкинув Сіон назавжди? Чи серце Твоє не зноситиме нас більше? Чому вразив Ти нас і нема для нас зцілення? Ми чекали миру, але нічого доброго немає, і часу зцілення – і ось жах!» (Єрем. 14: 19).

Саме з цим криком до Бога – криком болю і водночас надії – перегукуються питання, які досліджують автори цього номера. Чи може всемогутній і люблячий Бог допускати загибель невинних? Що означає заповідь «Не вбивай» у контексті справедливого захисту? Як Церква сьогодні може бути не просто спостерігачем, а дієвим суб’єктом примирення і відновлення?

Номер відкривається «Редакційним катехизисом», де ми пропонуємо відповіді на найболючіші питання, які ставить до нас війна: богословські, моральні та пастирські.

Тема номеру розкривається у кількох важливих статтях. Федір Райчинець аналізує три супереч­ливі твердження Ісуса в Євангелії від Матфея про війну, миротворчість і мир, що розділяє. О. Василій Термос розмірковує про подолання насильст­ва силою Святого Духа, а о. Костянтин Шевченко розкриває справжній зміст заповіді «Не вбивай» у біб­лійному контексті.

Марія Тайх ставить перед нами важливе екклезіологічне запитання: якою може бути Церква сього­дні – у час, коли від неї чекають не лише слів, а й конк­ретних дій і позиції. О. Гліб Гура досліджує феномен лихослів’я та його вплив на духовний і моральний стан людини в кризових обставинах. Д-р Павло Павленко розкриває євразійство як ідеологічну базу путінського рашизму – зокрема в релігійній сфері. А д-р Олександр Саган представляє аналіз нового дослідження Центру Разумкова «Церковно-релігійна ситуація в Україні – 2025», яке фіксує суттєві зміни в релігійності українців під час війни.

Блок «Книжкова полиця» знайомить читачів із новими виданнями в Україні, що осмислюють християнський погляд на війну та можливі відповіді Церкви й суспільства.

У розділах «Публічне богослов’я» та «Пастирство» – матеріали о. Георгія Коваленка про богослов’я нації між небезпеками етнофілетизму та імперського нацизму, а також роздуми о. Василя Рудницького про Пасху Старого і Нового Завіту – від виходу з рабства до перемоги Життя в контексті нинішніх випробувань України. Розділ «Християнське мистецтво» пропонує статтю архім. Серафима Панкратова про образ Ісуса Христа в мистецтві християнських катакомб Риму.

Цей номер запрошує до чесного і мужнього богословського діалогу. Ми переконані: Церква покликана говорити правду про війну і мир, про гріх і прощення, про смерть і воскресіння. Нехай ці тексти стануть ресурсом для роздумів, молитви та відповідального служіння. Чекаємо на ваші відгуки та пропозиції за адресою: info@churchandsociety.org.ua.

Тема номера: ВІЙНА І МИРОТВОРЧІСТЬ

Редакційний катехизис / питання – відповіді

Чому всемогутній і люблячий Бог допускає війну, де гинуть невинні люди?
Війна – це завжди кара за гріхи?
Чи є гріхом вбивати на війні?
Чи може священник брати в руки зброю?
Чи є гріхом ненависть до ворогів, адже Христос заповідав їх любити?
Чи є прийнятною лайка в кризових ситуаціях?
Що робити віруючій людині під час хвилини мовчання?
Як підтримати людину, яка втратила близьких?

Федір РАЙЧИНЕЦЬ

Війна, миротворчість та мир, що розділяє: три суперечливі твердження Ісуса в Євангелії від Матфея

Катаклізми, чи то суспільно-політичні конфлікти, такі як війни, революції, суспільні бунти, чи то природні потрясіння, такі як повінь, посухи, землетруси, голод, здатні збуджувати апокаліптичні настрої серед людей загалом, а серед релігійного середовища – привертати увагу до есхатологічних або апокаліптичних біблійних текстів, в яких йдеться саме про такі події як ознаки останнього часу (есхатону), що натякають на близькість кінця…

протопресвітер Василій ТЕРМОС

Подолання насильства силою Святого Духа

Насильство у світі помітно примножилося у своїх різноманітних формах. Його найдавнішою, знаковою й водночас найскладнішою формою є війна. Я розпочну зі свідчення. Старець Софроній Сахаров пригадує свої жахливі переживання з часів Першої світової війни, а згодом – російської революції та громадянської війни, що за нею відбулася. Він, отже, зазначає: «Відтоді я радше волів би чути про тисячі, можливо, жертв землетрусів, повеней, епідемій та інших лих і катастроф, які зазвичай викликають співчуття в усіх, ніж про війни, що майже неминуче втягують усіх у моральну співучасть у вбивствах. Немає більшого гріха, ніж війни»…

cвященник Костянтин ШЕВЧЕНКО

Не вбивай. Біблійний погляд на заповідь

«Не вбивай» – шоста заповідь Декалогу. Коротка, але одна з найбільш складних для практичного осмислення. Сьогодні, у контексті російсько-української війни, вона звучить особливо гостро, коли наша країна переживає агресію від ворога, і цю агресію потрібно стримувати не голими руками, а зі зброєю в руках. У такі часи серед християн з’являється дуже логічне питання: «Чи сумісна участь у захисті України зі зброєю в руках із виконанням цієї заповіді?»…

Марія ТАЙХ

Якою може бути Церква сьогодні?

Певна привабливість є у тому, щоб розглядати цю війну не як боротьбу між двома народами – українським і російським, і навіть не як боротьбу між двома можливими варіантами розвитку історії цих земель: бути частиною демократичного західного світу (який сам має невизначене майбутнє) чи частиною московського експерименту. Приваб­ливо розглядати цю війну як боротьбу добра зі злом, як втілення духовної битви. І, мабуть, майже не було б жодних війн, якби людські конфлікти і битви не виглядали би для когось привабливими…

священник Гліб ГУРА

Лихослів’я і духовне життя

Мова – це особливий Божий «інструмент», дарований людям. Ця невід’ємна частина нашого життя бездоганно виконує комунікативну функцію. Як й інші «інструменти», людському родові її даровано для благих цілей. Але оскільки природа людини вражена гріхом, то нам не завжди вдається вправно використовувати надані нам інструменти. Іноді людина навіть використовує їх на шкоду собі та іншим, бо часто не знає і не вміє ними корис­туватися. Невміння використовувати мову за призначенням можна назвати гріховною хворобою – лихослів’ям...

Павло ПАВЛЕНКО

Євразійство – ідеологічна база путінського рашизму (прояви у релігійній сфері)

У путінській Росії в основу державної ідеології покладені засади євразійства – соціально-філософської та геополітичної доктрини про виняткову, месіаністичну роль цієї країни у світі. Чіткий антизахідний курс нинішньої РФ, імперські амбіції Кремля бачити Росію географічно («від Лісабона до Владивостока») Євразією, прагнення у різний спосіб підпорядкувати і контролювати пострадянський (і не лише) прос­тір яскраво вказують на присутність «фашистських елементів євразійського ґатунку» в дискурсах пропутінського політикуму. Варто зазначити, що євразійство на початках свого становлення (а ця ідеологія виникла у 1920–1930 рр. у колах російської «білої еміграції») постало якраз відправною точкою й ідейним фундаментом російського варіанту фашизму – рашизму…

Олександр Саган

Релігійність українців під час війни: особливості, тенденції

Український центр економічних і політичних досліджень ім. Олександра Разумкова за підтримки фонду Конрада Аденауера упродовж 25 років здійснює соціологічне дослідження процесів, які відбуваються в українському суспільстві у царині свободи совісті. Це чи не єдина інституція в Україні, яка системно показує нам розмаїту і водночас унікальну картину української поліконфесійності у напружені роки політичних змін (четверо президентських і шість парламентських виборів, дві революції), у час боротьби за виживання нації (глобальна пандемія, понад 12 років війни) та якісних зрушень релігійного життя в країні (візит Папи Івана Павла II, отримання Томосу для православних вірян, інституційні та віронавчальні зміни у протестантських церквах тощо)…

КНИЖКОВА ПОЛИЦЯ

Бейкер Алан Т. Основи капеланства. Практичний посібник. – Київ: УЄТС, 2025. – 408 с.

О’Донован Олівер. Справедлива війна: переосмислення. Пер. з англ. О. Гладкий. – Львів: Свічадо, 2024. – 228 с.

Каланціс Георгій. Цезар і Агнець. Ранні християнські погляди на війну і військову службу. Пер. з англ. О. Гладкий. – Львів: Свічадо, 2023. – 304 с.

Православні погляди на війну. За ред. Перрі Гамаліс і Велері Каррас. Пер. з англ. – К.: «ДУХ І ЛІТЕРА», 2024. – 400 с.

Дронь Артур. Гемінгвей нічого не знає: коротка проза. – Львів: Видавництво Старого Лева, 2025. – 168 с.

ПУБЛІЧНЕ БОГОСЛОВ’Я

протоієрей Георгій КОВАЛЕНКО

Богослів’я нації між скіллою етнофілетизму і харибдою імперського нацизму

До війни ми, християни, здебільшого відчували себе в просторі Воскресіння. Розповіді про хрест, про сходження до пекла були для нас атрибутами Страсного тижня, що швидко проходив, і ми радісно й тривало святкували Великдень. Але зараз по відчуттям ми скоріше в стані сходження на Голгофу або, навіть, у стані сходження до пекла. І кінця-краю цього нібито не видно. Але ми маємо надію на Воскресіння. Ми знаємо, що Христос перемагає, доб­ро перемагає, життя перемагає. І це для нас важливо, і це є невід’ємною частиною нашого богослів’я сьогодні. До речі, богослів’я зрозумілого і світському, абсолютно нерелігійному, суспільст­ву. Зараз проповідь про хрест Господній набагато зрозуміліша, ніж це було до війни…

ДУХОВНІСТЬ І ПАСТИРСТВО

протоієрей Дмитро ШАПОВАЛОВ

Постові шпаргалки

Перед початком важливої справи доречно спитати себе: навіщо? І братися за неї, якщо відповідь влаштовує. Міркувань, для чого потрібен піст, дуже багато. Хтось постує суто «для здоров’я», комусь цікаво «вжитися» в аскетичний досвід святих подвижників, для когось відповіддю є слухняність вимогам Церкви…

протоієрей Василь РУДНІЦЬКИЙ

Пасха Старого Завіту і Пасха Христова: від виходу з рабства до перемоги життя у світлі випробувань України

Пасха належить до тих біблійних тем, у яких з особливою ясністю відкривається єдність усієї історії спасіння. У ній Старий і Новий Завіт з’єднуються не лише як дві частини Святого Письма, але як дві стадії однієї великої Божої дії у світі. Старозавітна Пасха стала подією визволення ізраїльського народу з єгипетського рабства, тоді як Пасха Христова відкрила остаточне визволення людст­ва від гріха, страху і смерті. У цьому зв’язку між двома Пасхами розкривається глибока логіка Божого промислу: те, що у Старому Завіті було образом і передвістям, у Новому Завіті отримує свою повноту і звершення…

ХРИСТИЯНСЬКЕ МИСТЕЦТВО

архімандрит Серафим ПАНКРАТОВ

Образ Ісуса Христа в мистецтві християнських катакомб Риму

Сонце – кожну секунду воно спалює 600 мільйонів тонн водню, омиваючи Землю енергією, яка робить можливим життя. І хоча приблизно за 5,4 мільярда років Сонце вичерпає останні запаси водню і, втративши значну частину своєї маси, перетвориться на маленький білий карлик, нинішнє Сонце виглядає справді непереможним. Тому римський бог сонця має вельми вдале ім’я: Непереможне Сонце – Незбориме Сонце – Sol Invictus....