протоієрей Богдан ОГУЛЬЧАНСЬКИЙ
У цьому номері часопису «Церква і суспільство», присвяченому темі Воскресіння, ми продовжимо тему церковного календаря, яку автор уже досліджував раніше, у зв’язку з переходом нашої Церкви на новоюліанський календар (див. «ЦіС» №1, 2023). У першому матеріалі ми аналізували:
яке значення мав і має церковний календар для релігійної ідентичності;
як саме змінювався церковний календар на християнському Сході і на християнському Заході;
чому реформи календарів у різні часи проходили зі складнощами.
Продовжуючи тему календаря, розглянемо, як у церковній традиції склався порядок визначення дати святкування Воскресіння Христового. Чому Церква визначає дату Воскресіння саме у такий спосіб? Наскільки принциповим є розходження календарів Західної Церкви і Східної Церкви у визначенні дати Великодня? Чи можлива така реформа, яка би узгодила святкування християнами Воскресіння в один день? Автор намагається послідовно викласти основні тези як відповіді на ці та схожі питання, розуміючи, що читач уже має певні знання і розуміння проблеми.
Який саме день прийнято вважати днем Воскресіння Господа Ісуса Христа?
Після Першого Вселенського собору (325 рік) Церква, у погодженні із синоптичними Євангеліями, вважає днем Воскресіння Спасителя день, наступний за суботою (тобто недільний день) у перший місяць весни (за місячним календарем юдеїв) 33 року Нової ери після настання повного Місяця. Більшість дослідників вважає, що цей день за юліанським календарем тогочасної Римської імперії має дату 5 квітня 33 року.
Така дата Воскресіння відповідає розумінню Церкви перших віків християнства, що, у згоді з текстом синоптичних Євангелій, Воскресіння відбулося після іудейської Пасхи (Песаху), яку святкують в середині весняного місяця нісана, що починається з новомісяччя (повний Місяць припадає на середину нісана з 14 по 15 число).
Як календарна дата, в яку відбулася подія Воскресіння, визначила підхід, коли святкувати Великдень?
Виходячи з передання про день Воскресіння, яке склалося у перші віки християнства, для більшості місцевих церков (за винятком традиції Ефесу і Малої Азії, ця традиція з часом відійшла) правило, що зумовлює обчислення дня святкування Великодня, підлягає трьом умовам:
день святкування Воскресіння – наступний за суботою (День Господній, неділя);
день першого весняного місяця, який має наставати після весняного рівнодення;
святкування має відбуватися у першу неділю після першого весняного повного Місяця.
Як визначається день весняного рівнодення? Це насправді та сама дата календаря кожного року?
В астрономії день весняного рівнодення – це мить, коли центр сонячного диска на небесній сфері переходить із південної півкулі (де сонце перебувало від осіннього рівнодення попереднього року) до північної півкулі. У рік І Вселенського Собору (325) цим днем було 21 березня за юліанським календарем. Для зручності християнські астрономи цю дату зафіксували як незмінний день весняного рівнодення. Насправді ж астрономічне весняне рівнодення може бути в інший день, в різний місцевий час для регіонів, що знаходяться на різній довготі, також має значення, чи рік високосний чи звичайний, та ще є багато астрономічних факторів, які складно прорахувати заздалегідь. Тому фактичне (астрономічне) весняне рівнодення може не збігатися з 21 березня, але ця дата була обрана для спрощення і так достатньо складних розрахунків.
Коли і з якої причини стало складно нехтувати тим, що дата астрономічного рівнодення суттєво віддалилася від 21 березня?
Нагадаємо, що Римська імперія жила за сонячним календарем, який ми називаємо юліанським. У цьому календарі рік триває 365з чвертю діб (365,25), але більш точна тривалість року становить 365,2425 діб (за григоріанським календарем), і це означає, що за 400 років віддалення 21 березня від дня астрономічного весняного рівнодення становить 3 доби. З ходом століть це розходження дат ставало все більш очевидним. Нарешті, Католицька Церква (як найбільш централізована з християнських Церков у ранньому модерні) спромоглася у 1582 р. на реформу, яку ми знаємо як григоріанський календар (про це детальніше див. наш матеріал у № 1 ЦіС). Дати церковного календаря були змінені на 11 днів, і астрономічне рівнодення за григоріанським часом в кінці XVI ст. стало знову збігатися з 21 березня (зараз воно, як правило, відбувається 20 березня за Грінвічським часом).
Як відбувався (або не відбувався) перехід до реформованого календаря у протестантських Церквах і у Православній Церкві (також у Східних Церквах)?
Як ми знаємо, протестантські Церкви поступово, переважно у XVIІІ ст., перейшли на новий календар, а процес переходу православних Помісних Церков на більш точний календар (який прийнято називати новоюліанським) почався після т. зв. Всеправославної наради в Константинополі у 1923 р. У змістовній частині Наради 1923 р. можна виокремити два пункти. По-перше, рекомендувалося змістити всі дати на 13 днів так, що святкування всіх «нерухомих» церковних важливих дат у Православній Церкві та у Католицькій Церкві буде в один день. По-друге, пропонувалося визначати дату святкування Великодня за методикою учасника наради професора Бєлградського університету, сербського астрофізика і геофізика Мілутіна Міланковича (1879–1958). Професор пропонував таку послідовність кроків для визначення Великодня: 1) визначення реальної (не табличної) дати астрономічного рівнодення; 2) визначення на кожен рік впродовж найближчих десятиліть (і, можливо, століть) точного часу повномісяччя після рівнодення; 3) визначення початку дня Великодня як початку недільної доби найближчої неділі в Єрусалимі, коли вона настає там після повномісяччя (або, якщо повний Місяць припадає на неділю, то Великдень святкується через тиждень). Фактично, прийняття такої процедури визначення дня Великодня означало би те, що Пасху Східна і Західна Церкви стали би святкувати в один день (рідкісне розходження можливе, оскільки в григоріанський календар закладене «табличне» значення дня рівнодення 21 березня, а астрономічне, фактичне рівнодення зараз трапляється переважно 20 березня).
Однак, після Всеправославної наради 1923 р. більшістю Помісних Церков (за винятком Єрусалимської, Грузинської, Сербської Церков та РПЦ) був реалізований лише перший пункт. На таку епохальну зміну, як зміну дати Великодня, впливу і авторитету реформаторської частини православної спільноти не вистачало. Як відомо, навіть зміна «нерухомої» частини церковного календаря викликала великий опір консерваторів і аж розділення у деяких Церквах. На повністю реформований календар (у якому святкування Великодня та інших рухомих свят відбувається одночасно із християнським Заходом) перейшла лише Фінляндська Православна Церква.
Додамо також, що більша частина Східних (т. зв. дохалкідонських) Церков також визначає день Воскресіння за юліанським календарем, тобто разом із Православною Церквою.
Чому розходження між Римо-Католицькою та Православною Церквами в датах Великодня кожного року різне? Чому іноді святкування Великодня в один день? Від чого це залежить?
Як зазначено вище, для спрощення у розрахунку дати відзначення Воскресіння Христового день весняного рівнодення вважають 21 березня і у григоріанському, і в юліанському календарі (при цьому 21 березня за юліанським календарем припадає на 3 квітня григоріанського календаря), хоча день фактичного, астрономічного рівнодення може бути іншим. Є ще одне спрощення, яке стосується циклів місячного календаря. За цим спрощенням тривалість синодального місяця (синодальний місяць – це час між двома однаковими фазами Місяця, тобто між двома новомісяччями або двома повними Місяцями, що складає приблизно 29,5 днів) узгоджується із тривалістю земного року таким чином, що в 19 сонячних років укладається рівно 235 синодальних місяців (якщо чергувати тривалість місяця 29 і 30 днів). Таке співвідношення інтервалів – Метонів цикл – у сонячному і місячному календарях помітив давньогрецький астроном Метон ще у V ст. до Р.Х.
Християнські вчені, які з V ст. розраховували дату святкування Воскресіння, приймали точність Метонового циклу абсолютною, по аналогії з тим, як точним вважали юліанський календар. Це дозволило розрахувати дати Великодня на більш, ніж півтисячі років наперед (цей період становить 532 роки або Великий Індиктіон, Велике Пасхальне коло; інтервал 532 роки є спільним кратним трьох циклів: 4-річного високосного, 7-денного тижневого і 19-річного місячно-сонячного: 19х7х4 = 532). Однак, звичайно, інтервали тривалістю 19 років та 235 місяців не можуть точно збігатися, і, подібно як і з юліанським календарем, накопичується помилка, яка для Метонового циклу становить 1 добу на приблизно 300 років. Отже, якщо заздалегідь, наприклад за 300 років, розрахувати, що дата святкування Воскресіння у неділю після повного Місяця припадає, приміром, на 23 березня, то в цей рік виявиться, що насправді Місяць не є повним, і буде повним через 29 днів і, отже, святкувати Великдень насправді треба через 5 тижнів.
Східні Церкви у розрахунках Пасхалії неточність Метонового циклу не враховували, натомість реформа у Католицькій Церкві цю неточність виправила. Розрахунки дати Воскресіння астрономами Заходу стали враховувати необхідність корекції місячного циклу. Оскільки східні Церкви не змінювали принципи визначення дати Великодня, то вони досі у визначенні дня повного Місяця спираються на Метонів цикл, і це означає наявність ще одного фактору, який спричинює розходження дат святкування Великодня між Заходом і Сходом.
Враховуючи цю корекцію, ми бачимо, що можуть бути такі варіанти поєднання дат святкування Великодня за григоріанським та юліанським календарями.
1) Повний Місяць після 21 березня як дня весняного рівнодення за н. ст. трапляється з 21 по 28 березня. Це означає, що за григоріанським календарем варто святкувати Великдень у найближчу неділю. Натомість в юліанському календарі рівнодення настає 3 квітня за н. ст. (21 березня за старим стилем). У такому разі у Східній Церкві ще немає весняного рівнодення, необхідно чекати наступного повного Місяця, який настане через 29 або 30 днів. Потім треба дочекатися неділі після повного Місяця, і тоді святкувати Великдень. У 2024 році повний Місяць у квітні випадає на 24 квітня, а попередній – на 25 березня. Святкувати Великдень у найближчу неділю після 25 березня (тобто 31.03, разом із римо-католиками) ми не можемо тому, що приймаємо за день рівнодення 3 квітня (21 березня за старим стилем). А чому ж ми не святкуємо Великдень у найближчу неділю після 24 квітня, тобто 28 квітня, а тільки через тиждень, 5 травня?! Виявляється, ми маємо зважати на розрахунки Великого Індиктіону, які не враховують неточності Метонового циклу, і стверджують, що повний Місяць настає не 24 квітня (як на небі), а після 28 квітня (як у книзі). Отже, маємо святкувати Великдень у наступну неділю – 5 травня.
З урахуванням похибки Метонівського циклу і того, що інтервал між двома повними Місяцями становить 29 або 30 днів, різниця між датами святкування за григоріанським і юліанським календарями може становити 28 або 35 днів.
2) Повний Місяць за новим стилем трапляється 29 березня або пізніше. Це означає за розрахунком Великого Індиктіону, з урахуванням похибки Метонового циклу за, що «юліанський» повний Місяць настає після 3 квітня н. ст. (21.03 за юліанським календарем). У такому разі є два варіанти: коли Церкви святкують Воскресіння разом (для цього треба, щоб повний Місяць за григоріанським календарем відбувся в неділю чи у понеділок, тоді «юліанський» повний Місяць буде до неділі, і наступна неділя стає днем спільного святкування), або різниця становить один тиждень (якщо «григоріанський» Місяць настає із середи по суботу, то вважатиметься, що «юліанський» повний Місяць буде вже після неділі, і тоді треба відзначати свято вже в наступну неділю). Якщо «григоріанський» повний Місяць випадає на вівторок, більш детальний розгляд показує, який із цих двох варіантів необхідно реалізувати.
Статистичний обрахунок показує, що григоріанський Великдень приблизно у 30% випадків збігається з юліанським, у 45% випадків – випереджає його на один тиждень, у 5% – на 4 тижні, у 20% – на 5 тижнів. Різниці в 2 та 3 тижні бути не може.
Резюме. Наскільки можливою і доцільною може бути послідовна реалізація реформи календаря 1923 року, чи здатна вона нас привести до спільного святкування Воскресіння усім християнським світом?
Як видається автору, логічним розвитком календарної реформи 1923 р., яка фактично прийняла 21 березня н. ст. як дату весняного рівнодення, є прийняття необхідності заново визначити дати першого повного Місяця після 21 березня з корекцією Метонового циклу і, отже, прийняття нової таблиці Пасхалії. Фактично це приведе до єдиної дати святкування Воскресіння усім (або майже усім) християнським світом. Однак автор усвідомлює, що в релігійному житті мають значення не лише раціональні аргументи, але й інші: усталеність традицій, певні стереотипи, упередження, острахи втратити власну ідентичність через розмивання культурних маркерів тощо. Для традиційного світосприйняття старе, добре перевірене давниною є більш певне, ніж щось неперевірене і ризиковане нове. Окрім того, ми добре розуміємо, яке значення має для частини православного світу святкування Великої Суботи Єрусалимською Церквою. Поки що складно уявити, як Єрусалимська Церква і деякі інші Помісні Церкви погодяться на зміну дати святкування Великодня. З іншого боку, починаючи з 2025 до 2033 рр. (в якому світ святкує 2000 років Воскресіння Спасителя) лише 2 рази дати святкування Великодня на Сході і на Заході суттєво відрізняються, а переважають роки, коли дати святкування збігаються або відрізняються на один тиждень.
Усвідомлюємо, що можлива спільна дата святкування Великодня – лише один (але важливий) з багатьох чинників, які впливають на єднання (або розділення) християн, на наявність чи відсутність спільних цінностей і святинь.
Утім маємо надію, що, зрештою, ми наблизимося через спільне святкування Воскресіння до того, що просив наш Первосвященник у молитві до Отця: «Отче Святий! Збережи їх… щоб вони були єдине, як і Ми» (Ін. 17: 11).
P.S. Коли цей текст уже готувався до друку, Вселенський Патріарх Варфоломій на початку квітня звернувся із привітанням до християн, які вже відсвяткували Великдень 31 березня 2024 р. за григоріанським календарем:
«У цей день вічне послання Воскресіння звучить як ніколи глибоко, оскільки наші неправославні християнські брати і сестри святкують воскресіння нашого Господа з мертвих, святкуючи Святу Пасху. Ми молимося Господу Слави, щоб прийдешнє святкування Великодня в наступному році (спільне для Сходу і Заходу – Б. О.) було не просто випадковою подією, а радше початком єдиної дати його святкування як східним, так і західним християнством (виділено автором).
Це прагнення особливо важливе у світлі майбутнього святкування 1700-річчя скликання Першого Вселенського собору в Нікеї у 2025 р. Одним із ключових питань, яке обговорювалося, було встановлення спільної дати святкування Пасхи Христової. Ми налаштовані оптимістично, тому що обидві сторони демонструють добру волю та готовність це зробити».
Це благословіння додає нам оптимізму!