протоієрей Георгій КОВАЛЕНКО
кандидат філософських наук,
директор Відкритого Православного Університету
Святої Софії-Премудрості,
член редколегії «ЦіС»
У цьому матеріалі не йтиме про те, що їсти або не їсти військовим чи цивільним під час Великого посту, який ми зустрічаємо вже втретє з початку повномасштабного вторгнення Росії. За наших військових турбується Міністерство оборони, а кожен цивільний сам вирішує, як і навіщо він постує чи відмовляється від цієї традиції. Але, натомість, у традиції посту як аскетичної практики є те, що може бути корисним і що Церква може запропонувати суспільству.
Напевно, всі вже чули, що у піст їжа – це не головне, а допоміжне, але здебільшого на їжі все й концентрується для більшості, зокрема для традиційних вірян.
Вже багато років я намагаюся говорити про те, що, окрім традиційних форм посту, сучасній людині потрібні й нові, які відповідають потребам, викликам і спокусам сьогодення. Тепер до цього додалася і реальність війни, яка також вимагає й духовної мобілізації.
Мобілізація як аскетична практика
Слово «мобілізація» сьогодні у багатьох на вустах, але чи розуміємо ми його справжнє значення, окрім того, що воно пов’язане з призовом на військову службу під час війни?
Корінь «-мобіл-» вказує на рух (наприклад, «автомобіль» дослівно «саморухливий»).
Саме слово «мобілізація» промовляє, що це не тільки про те, що треба швидко зібрати всі сили і ресурси, але й рухатися спільно, в одному напрямку, маючи єдину мету.
Синонімом слова «мобілізація», яке може відкрити духовний і релігійний вимір цієї потреби нашого народу, є лексема «подвижництво».
Подвижництво – це також про рух, адже в основі слова є «-движ-» («рух», що й у слові «двигун») і, що також важливо, ми можемо почути й слово «подвиг».
Подвижник – це людина, яка бере на себе подвиг життя в послуху, пості і молитві; це аскет, який розпочинає «невидиму боротьбу» проти сил зла. До речі, «Невидима боротьба» – це аскетична книга прп. Никодима Святогірця, яку традиційно читали під час Великого посту, й у передмові до якої зазначено: «Воїнами, які ведуть бій у цiй невидимій боротьбі, – є всi християни; їх полководцем є Господь наш Ісус Христос, оточений i супроводжуваний тисяцькими i сотниками, тобто всiма чинами ангелiв i святих; арена змагань, поле бою, мiсце, де проходить сама боротьба, – є наше серце i вся внутрiшня людина; тривалiсть боротьби – все наше життя»[1].
Слово «аскеза» має коріння від слова «вправа» і є духовною практикою, яка передбачає цілковиту пожиттєву відданість обраному шляху, максимальну концентрацію, самообмеження та боротьбу зі страхами, пристрастями та спокусами.
Той, хто обирає шлях подвижництва, змінює як зовнішню форму, так і внутрішнє наповнення свого життя, підкорює його головній меті – спасінню безсмертної душі та перемозі над гріхом і смертю.
Та й саме слово «перемога», яке ми сьогодні з надією промовляємо і якої всім єством своїм бажаємо, також має важливий сенс у самому собі. «Перемога» – це не «побєда», бо «по-бєда» – це «після біди», а «перемога» – це «надзусилля», це зробити більше, ніж можливо, тобто, не «я роблю, все що можу», а «я маю зробити більше, ніж можу». І в цьому сенсі ми вже перемагаємо, але не маємо зупинятися на цьому шляху ані сьогодні, ані в майбутньому. Наша перемога – не одномоментна подія, а шлях, яким наш народ крокує, несучи в дар Богові і майбутнім поколінням свою «славу і честь» (Одкр. 21:26).
Відтак напрацьовані тисячолітньою традицією подвижницькі практики можуть допомогти мобілізаційним потребам нашого народу, який опинився в ситуації і видимої і невидимої боротьби з жорстоким і лукавим ворогом.
Одна з таких аскетичних практик – піст.
Саме слово закликає нас «тримати міцно», «держатися стійко».
А по суті, піст як аскетична практика – це вправа, яка має навчити людину та спільноту свідомому самообмеженню, витривалості і вмінню концентруватися на головному.
А тепер пропоную декілька сучасних форм посту.
Інформаційний піст
Ми живемо в інформаційному суспільстві, де інформація є чи не головним продуктом, який ми споживаємо. І війна проти нас іде не тільки із застосуванням звичайної зброї, але й за допомогою пропаганди, фейкових новин та ІПсО (інформаційно-психологічних операцій). Саме тому нам потрібна навичка інформаційного посту, коли ми спроможні обмежити інформаційний шум, розпізнавати інформаційні небезпеки та протистояти інформаційним загрозам. Ми маємо навчитися відриватися від екранів гаджетів і виходити в реальний світ, бачити не тільки новини про важливе для всього суспільства, але й реальних людей, які потребують нашого доброго слова і реальної допомоги.
Маємо також побороти демонів страху та зневіри, яких «рід не виходить інакше, як тільки від молитви та посту» (Мк. 9:29).
А ще ми маємо бути спроможними виробляти і поширювати інформаційний контент, який допомагатиме формувати наш власний порядок денний, зміцнювати та відновлювати духовні та психологічні сили нашого народу, надавати підтримку та розраду.
Споживацький піст
Ми живемо у суспільстві споживання. Його «храмами» і місцями масового «паломництва» стали торгівельно-розважальні центри, ярмарки, ринки, а також інтернет-торгівля, де людина проводить безліч часу, блукаючи між магазинами, ятками чи сайтами, шукаючи собі найновішу, найдосконалішу модель, наприклад, гаджета, маючи в кишені попередню. Консюмеризм є певною залежністю. Він має власні спокуси. Під час посту ми можемо спробувати з цим поборотися, згадавши, що функція одежі не тільки в тому, щоб бути модною, а їжа навіть із простих продуктів може бути смачною і корисною.
Але і в цій царині війна додала справжності. І ті з нас, хто став біженцем чи вимушеним переселенцем, і ті, хто залишився під обстрілами і ракетними ударами, в один момент збагнули, як небагато насправді потрібно людині, і як в один момент може зникнути те, що накопичувалося роками, або як воно може прислужитися тим, хто потребує нашої допомоги.
Змінилася структура нашого споживання, змінилися пріоритети, змінилися можливості і потреби, а також постало розуміння, що ми маємо забезпечувати не тільки себе і свої родини, але й допомагати нашим захисникам та піклуватися про вдів, сиріт, поранених та біженців.
Економічний піст
Практики свідомого самообмеження та перебудови у відповідності до викликів війни потребує і економіка нашої країни.
Саме економічний піст може допомогти вивільняти й ефективно перерозподіляти ресурси, обмежувати власні потреби заради спільного блага.
Як колись у біблійні часи існувала практика постити всім народом і відмовлятися від розкошів та веселощів на весь період випробувань чи воєн, так і сьогодні споживацькі й економічні форми посту потрібні й на рівні суспільства, центральної та місцевої влади, бізнесу.
Чи означає це, що під час війни ми маємо відмовитися від всього? Ні. Життя триває, і в ньому є місце для радості, щастя, любові і свята. Але мобілізація, як і подвижництво, має змінити всі сфери нашого життя, очистити його від бруду і всього того «важкого і непотрібного», про яке говорив наш філософ Григорій Сковорода. Інакше ми не будемо спроможні зробити надможливе і перемогти.
На думку приходить традиційний вислів вірян на початку Великого посту, який традиційно розпочинається у перші весняні дні: «Піст – це весна для душі». Саме під час посту починає оживати природа та відтає від мерзлоти гріха людська душа. Так само і зараз, у найважчий з психологічного і з фізичного боку момент війни, має зароджуватися і розквітати нова Україна, очищена від вад і суспільних гріхів.
А ще Великий піст – це нагадування про вихід богообраного народу з рабства і шлях, яким ми крокуємо до Страсного тижня, до Голгофи і Жертви, яку Бог приніс заради спасіння людства.
Смерть не перемогла: вона була посоромлена, Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав. Так само сьогодні наші захисники і захисниці, а разом з ними і весь наш народ проходить свій шлях виходу з рабства, свою жертовну «голгофу» з вірою в перемогу Життя, Любові, Правди і Добра в кожному з нас і в боголюбивій і Богом береженій нашій Україні.
[1] Никодим Святогорець. Невидима боротьба. Львiв: Свiчадо, 2017. С. 8.