До читача

Як постувати під час війни? На початку березня 2022 р., після повномасштабного вторг­нення, Синод Православної Церк­ви України благословив можливість послаб­лення постових обмежень у їжі аж до повного їх скасування тим, хто зі зброєю в руках захищає Україну від агресора, а також біженцям та всім, хто перебуває у скрутних обставинах. До цих категорій можна додати й тих, хто працює важко у тилу, адже тягар війни сам по собі є надто виснажливим, і Церква закликала не накладати на людей подвійного тягаря.

Водночас приклади Святого Письма закликають до посту в часи серйозних криз та війни. Коли сила-силенна ворогів наближалися до Єрусалима, цар Іосафат оголосив піст по всій Юдеї (2Пар. 20:3), і Господь тоді визволив Свій народ. Книга Есфирі також свідчить про піст у часи загрози знищення народу. Піст – прояв щирого покаяння та смирення перед Богом (Есф. 4:3). Господь звертається до нас через пророка Іоїля: «Наверніться до Мене всім серцем своїм у посту, плачі і риданні. Роздирайте серця ваші, а не одяг ваш, і наверніться до Господа Бога вашого, бо Він благий і милосердний, довготерпеливий і многомилостивий» (Іоїл. 2:12–23).

У перших числах лютого цього року під час Українського молитовного сніданку у Вашингтоні один із капеланів Конгресу США засвідчив, що від початку повномасштабної війни щотижня постує за Україну: щоп’ятниці до 15:00 тільки п’є воду. Це давня форма християнського посту: нічого не вживати до «дев’ятого часу». Разом із ним так постує певна кількість людей у Конгресі.

В Україні багато християн оголосили 2024 рік роком посту і молитви за перемогу і мир. Це – добрий приклад об’єднання у діяльності заради спільної мети. Тільки спільними зусиллями ми можемо подолати цю страшну навалу, коли знайдемо сили змінити себе, здолати неправду, корупцію, нечистоту, роз’єднання – виправити все те, що заважає нам бути повною мірою людьми. І пора посту для цього – чи не найкраща.

Піст – це свідчення про серйозність наших стосунків із Богом. Це час, коли ми відкидаємо багато другорядних речей, щоби звільнити себе для головного – того, що робить нас справжніми.

Цей випуск часопису «Церква і суспільство» цікавитиме читачів, які прагнуть краще зрозуміти ритм церковного життя з його традицією пос­тування та брати в ньому свідому участь.

Як завжди, будемо раді отримати ваші відгуки, надсилати які запрошуємо на адресу редакції: info@churchandsociety.org.ua.

Тема номера:
ВЕЛИКИЙ ПІСТ У ХХІ СТОЛІТТІ

Важливість посту і його дотримання сьогодні.
Документ Святого і Великого Собору Православної Церкви (Крит, 2016)

Піст є Божественною заповіддю (Бут. 2:16-17). За Василієм Великим, «піст має той самий вік, що й людство, бо його було встановлено в раю» (Про піст, 1, 3). Це велика духовна боротьба й головний прояв православного аскетичного ідеалу. Православна Церква, неухильно дотримуючись апостольських приписів, соборних правил і святоотцівського передання загалом, завжди проголошувала високу цінність посту для нашого духовного життя та спасіння. У річному богослужбовому циклі відображено цілісне святоотцівське передання й учення про піст, щоб забезпечити постійну й неослабну пильність людини та її ретельність у духовній боротьбі. Тому Тріодь уславлює піст як сповнену світлом благодать, непереможну зброю, основу духовних подвигів, досконалий шлях чеснот, поживу душі, джерело любомудрості, нетлінне життя, наслідування ангельському існуванню, матір усіляких благ і всіх чеснот…

(Підготував протоієрей Георгій КОВАЛЕНКО)

архімандрит Серафим ПАНКРАТОВ
старший науковий співробітник Національного заповідника «Києво-Печерська лавра»

Сенси посту

Коли я узгодив тему статті з редактором часопису, завдання здавалось мені не дуже складним, бо вже неодноразово говорив про це у проповідях та бесідах. Але, почавши писати, все більше відчував непереконливість власних слів. А тут ще й раптова смерть друга підсилила це відчуття. Ніби й все правильно, але якось механістично; ніби те, про що пишеш, зовсім відірвано від тебе сьогоднішнього; ніби підсовуєш читачу красиву на вигляд підробку. Застряг зовсім. Отже, вирішив змінити тактику та перевірити одне з тверджень отця Олександра Шмемана. Але, шукаючи цей фрагмент серед його проповідей про Великий піст, захопився та почав читати все підряд. Знову був вражений глибиною його слів та майже відразу усвідомив причини тієї «підробки» – ти не в тому духовному стані, щоб писати про серйозні речі, тому й сенси посту здаються тобі зараз чимось далеким. Дивно, але лише коли я це усвідомив, коли про це написав, почало складатися бачення теми, і я зміг рушити далі…

протоієрей Микола ЩЕРБАНЬ
кандидат богословських наук, кандидат історичних наук, доцент,
доцент кафедри філософії та культурології Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича

Піст у житті християнина ХХІ століття.
Між традицією і сучасністю

Актуальна богословська проблематика для пересічного вірянина, зазвичай, не наповнена складними термінами, поняттями й категоріями, а переважно зводиться до речей, що впливають на повсякденний уклад їхнього життя. Відтак сприйняття всіх багатовікових традицій Церкви суттєво спрощується й зводиться, загалом, до дилеми – що дозволено і що заборонено, наприклад: чи можна (і якщо так, то що саме робити) працювати у те або інше церковне свято, чи варто робити так або інакше тощо… Очевидно, що у такій системі традицій на доволі зручному місці для себе перебувають найрізноманітніші народні вірування, звичаї, традиції та навіть забобони. Ба більше – вельми часто церковна традиція того чи іншого святкування цілковито поглинається саме цими, відверто навколоцерковними або ж очевидно нецерковними, традиціями…

митрополит Полтавський і Кременчуцький Федір БУБНЮК
кандидат наук із богослів’я,
голова Синодального управління ПЦУ у справах молоді

Читання як духовна практика:
роздуми напередодні Великого посту

На початку Великого посту хотілося б поділитися роздумами, які турбують впродовж тривалого часу. Міркування стосуються сучасного життя православних парафій і того, як ми маємо будувати сьогодні парафіяльне життя Православної Церкви України…

Дисципліна і творчість у молитві та харчуванні
під час Великого посту.

Розмова з доктором філософії, літургісткою, інокинею РПЦЗ Вассою Ларіною

…Під час посту є певні правила харчування, які можна творчо трактувати, але не відкидати. Дехто з людей вважають, що вони ніби «вищі за це», і що всілякі постові правила харчування та молитви – це якесь середньовіччя. Але в чому тут сенс? Постові правила є не для того, щоби ми припинили піклуватися про своє фізичне здоров’я, а навпаки. Ми зазвичай не думаємо про власне фізичне здоров’я, і через це можемо хворіти чи мати поганий настрій, та ще й інших цим мучимо та обтяжуємо своїми недугами. Знаєте, це коли надмірна вага, коли ми випиваємо чи зловживаємо солодким – із ким цього не буває? Це все від неуважності до того, що ми вкладаємо у своє тіло. А піст змушує приділяти цьому увагу. Не треба скаржитися, що у період посту більше думаєш про їжу, ніж в інший час. Це якраз добре – думати про їжу, бо інакше, коли неуважно їси все без розбору – це ні до чого доброго не приведе…

Розмову вів протоієрей Андрій Дудченко

протоієрей Георгій КОВАЛЕНКО
кандидат філософських наук,
директор Відкритого Православного Університету Святої Софії-Премудрості,
член редколегії часопису

Повномасштабний піст або як постувати під час війни

У цьому матеріалі не йтиме про те, що їсти або не їсти військовим чи цивільним під час Великого посту, який ми зустрічаємо вже втретє з початку повномасштабного вторгнення Росії. За наших військових тур­бується Міністерство оборони, а кожен цивільний сам вирішує, як і навіщо він постує чи відмовляється від цієї традиції. Але, натомість, у традиції посту як аскетичної практики є те, що може бути корисним і що Церква може запропонувати суспільству…

Людмила РОЖОК
лікар-гастроентеролог
ОКНП «Чернівецька лікарня швидкої медичної допомоги»

Церковний піст та його вплив на здоров’я
з погляду гастроентерології

Церковний піст – це не лише релігійна традиція, але й час, коли віряни обмежують свою їжу та займаються духовними практиками. У цій статті ми розглянемо цей період з погляду гастроентерології, звертаючи увагу на його вплив на травлення та загальний стан організму…

Ірина ОКІПНЯК
лікар-кардіолог, кандидат медичних наук, доцент,
доцент кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб Буковинського державного медичного університету

Рекомендації щодо харчування для пацієнтів
із серцево-судинною патологією під час посту
(погляд кардіолога)

Серцево-судинні захворювання, зокрема ішемічна хвороба серця, є основними причинами летальності та одними з основних факторів інвалідності в усьому світі. На жаль, тягар серцево-судинних захворювань продовжує зростати протягом останніх десятиліть майже в усіх країнах із середнім і низьким рівнем доходу. Викликає тривогу і той факт, що стандартизований за віком показник серцево-судинних захворювань почав також зростати і в деяких країнах із високим рівнем доходу, де раніше він знижувався за рахунок дороговартісних державних програм, направлених на попередження кардіологічної патології. Варто зазначити, що за останніми результатами досліджень щодо розповсюдженості захворювань серцево-судинної системи, головною причиною є, як не дивно, сучасний прогрес та виклики сьогодення. Так, на поширеність патології серця та судин безпосередньо впливають прискорення ритму життя, постійні стреси, підвищення інтенсивності праці, перенесення вірусних атак із помірною симптоматикою на робочому місці, малорухливий спосіб життя, тютюнопаління тощо. Населення України в сучасних умовах війни, на жаль, перебуває в стані постійного стресу, що провокує першочергово загострення саме серцево-судинних захворювань. Як для наукових досліджень, так і для практичної медицини не є новиною те, що певні характерологічні особливості можуть як ускладнювати, так і прискорювати одужання, а наявність коморбідної психічної патології, негативні соціальні фактори спричиняють додатковий підсилювальний ефект…

протоієрей Богдан ОГУЛЬЧАНСЬКИЙ
кандидат фізико-математичних наук,
науковий секретар Відкритого Православного Університету Святої Софії-Премудрості,
викладач фізики і астрономії

Молитва Єфрема Сиріна: спроба інтерпретації
і тлумачення сенсів

Православний християнин, для якого час Великого посту є періодом зосередженої й уважної праці над собою задля приготування до зустрічі Воскресіння Хрис­тового, віддає належну увагу молитві, яку за тради­цією називають «Молитва Єфрема Сиріна». Як відомо, за Типіконом ця молитва входить у богослужбовий чин усіх служб у будні впродовж Великого посту включно до середи Страсного тижня. Традиційно віряни у своєму домашньому правилі додають її до своїх ранкових та вечірніх молитов…

священник Василь РУДЕЙКО
доктор богослов’я, доцент,
доцент кафедри літургійних наук УКУ

«Щоб ми з’єдналися з Самим Христом Твоїм»

Період Великої Чотиридесятниці сповнений особливих богослужінь, якими Церква Христова віками провадить вірних до переживання свята Воскресіння Хрис­тового – Пасхи, визволення нас із гріховного служіння у велич дітей Божих. Усі богослужіння у часі Великого посту мають особливий вигляд, відрізняються від щоденних, вже добре відомих нам служб, та є те, що особливо знакове для пос­тового періоду – літургія Ранішосвячених Дарів…

протоієрей Андрій ДУДЧЕНКО
доктор філософії з богослов’я,
відповідальний редактор часопису

Напоювати чи змочувати?
Підготовка Агнця до літургії Ранішосвячених Дарів

У сучасну практику приготування Дарів до слу­жіння Ранішосвяченої літургії ввійшло щедре на­поєн­ня Агнця святою Кров’ю. Чимало священників просто занурюють Агнець майже цілком у Чашу, тоді як традиційно Служебник наказує лише накреслити на Агнці святою Кров’ю за допомогою лжиці знак хреста. Як же правильно чинити?…

Денис ТАРГОНСЬКИЙ
бакалавр богослов’я,
спеціаліст культурології

Православний піст – як вижити?

Чимало православних християн, які нині живуть в Украї­ні, з острахом очікують не стільки з’явлення антихрис­та у грядущому році, скільки наближення чергового посту. Поміркуймо разом…

священник Сергій БЕРЕЖНОЙ
магістр філософії,
викладач Київської православної богословської академії

Піст у контексті екобогослов’я

Піст і екологічне богослов’я – на перший погляд, ці категорії мають різний контекст і тлумачення, але варто їх розглянути більш детально, це дасть змогу побачити не тільки відмінність, але і те, що об’єднує ці категорії…

Георгій ҐАВАРДІНАС
професор кафедри душпастирства та соціального богослов’я, Богословського факультету Університету Арістотеля в Салоніках

Піст і канони

Піст як інститут існував у багатьох стародавніх народів і набував різних форм. Загалом піст означає утримання від певних видів їжі або повністю від їжі протягом короткого чи тривалого періоду часу заради конкретних релігійних чи духовних цілей. У Стародавній Греції святкування Елевсінських містерій і Тесмофорій тісно перепліталося з дотриманням посту. Єгиптяни постили на всі релігійні свята, особливо на свято Ісіди. Євреї згідно з Мойсеєвим законом мали регулярний публічний піст під час свята Опрісноків (Лев. 16:29, 23:27). Пізніше, після періоду полону, вони дотримувалися постів упродовж четвертого, п’ятого, сьомого та десятого місяців єврейського календаря (Зах. 8:19). Окрім звичайного посту, були також надзвичайні пости з різною метою. У пізнішому іудаїзмі піст був пов’язаний із становленням аскетичного ідеалу багатьох релігійних груп іудаїзму. В єврейській традиції духовний зміст посту підкреслювався як найвище прагнення, а пророки засуджували будь-яку шаблонну тенденцію, яка не мала коріння в найпотаємнішому духовному настрої євреїв (Іс. 58:6, Іоїл. 2:12)…

(З грецької переклав Василь Прус)

ВСЕЛЕНСЬКЕ І ПОМІСНЕ

Сповідь і Причастя – нероздільні?

Участь у Божественній літургії без причащання – це аномалія, яку ми, на щастя, останнім часом активно долає­мо. Як писав святий Миколай Кавасила, метою Божест­венної літургії є освячення вірних, яке відбувається через причащання Тіла і Крові Христових. Всі молитви літургії також передбачають спільну участь усіх її учасників, а не тільки духовенства, у причащанні. Після того як в часи занепаду духовного життя, особливо внаслідок офіційних наказів у Росії, починаючи з царювання Петра І, більшість вірян стали причащатися раз на рік (а дехто – чотири рази на рік у багатоденні пости), практика сповіді перед Причастям стала фактично обов’язковою. Якщо регулярне Причастя щонеділі є церковною нормою, то така частота сповіді ніколи не була притаманна церковній традиції. До прикладу, у грецьких церквах ніхто зі священників не стане цікавитися у вірянина перед чашею, чи той перед тим сповідався. Часта сповідь веде до профанації, до перетворення цього таїнства на своєрідну «перепустку» до Причастя.

Про свій досвід зміни парадигми від російської (обов’язкова сповідь перед кожним причащанням) до вселенської (сповідь за потреби, причащання на кожній літургіії) розмірковують Лідія ЛОЗОВА і Дарина МОРОЗОВА.

ДО ДЖЕРЕЛ ТРАДИЦІЇ

Хуан МАТЕОС

Чернече послідування Вечірні візантійського обряду (ч. 1.)

Від перекладача: Хуана Матеоса вважають основоположником Римської школи літургіології. Його праці про історію розвитку богослужінь досі актуальні і неперевершені. Серед наукових публікацій, число яких перевершує сотню – статей, рецензій та ін. – найвідомішими є монографії про розвиток візантійської літургії, про служіння Слова у візантійській літургії, про типікон Великої церкви, а також статті про різні види Полуночниці та Утрені. Український переклад маловідомих статей Матеоса про Вечірню, запропонований тут, публікується вперше. Перекладач, якому пощастило працювати з цими чудовими науковими доробками, сподівається, що вони допоможуть студентам богословських шкіл, священникам, ченцям і всім зацікавленим цією темою краще ознайомитись з історичними нюансами розвитку Вечірні, дізнатися нові цікаві факти про цю прекрасну відправу, а це своєю чергою спонукатиме до переосмислення Вечірні як богослужіння та до більш благоговійного ставлення до неї і заглиблення у богослов’я літургійних текстів та розвиток приписів і рубрик…

(З французької переклав Ігор Василишин)