Денис ТАРГОНСЬКИЙ
бакалавр богослов’я,
спеціаліст культурології
Піст і екологічне богослов’я – на перший погляд, ці категорії мають різний контекст і тлумачення, але варто їх розглянути більш детально, це дасть змогу побачити не тільки відмінність, але і те, що об’єднує ці категорії.
Щоби дізнатися більше про піст у православній традиції, варто звернутися до авторитетних джерел християнства – Священного Писання та Передання.
Згадки про піст можна знайти ще у Старому Завіті. Ось, наприклад, деякі з них:
«Слово Господнє, що було до Йоіля, сина Петуїла… Призначте піст, скличте святкові збори; зберіте старших, усіх мешканців краю у дім Господа, Бога вашого, і взивайте до Господа» (Йоіл. 1:1,14);
«Ось піст, який я люблю: кайдани несправедливості розбити, пута кормиги розв’язати, пригноблених на волю відпустити, кожне ярмо зламати, з голодним своїм хлібом поділитись, увести до хати бідних, безпритульних, побачивши голого, вдягнути його, від брата твого не ховатись. Тоді світло твоє засяє, як зірниця, загоїться негайно твоя рана, спасіння твоє буде йти поперед тебе, Господня слава – слідом за тобою. Тоді візвеш, і Господь відповість, ти крикнеш, і він скаже: – Ось я! Коли ти викинеш із-посеред себе утиск, перестанеш погрожувати пальцем і безбожно говорити, коли голодному ти віддаси хліб твій, наситиш пригніченого душу, тоді засяє твоє світло в пітьмі, тьма твоя буде, немов південь. Господь завжди буде тебе водити, наситить твою душу за посухи, зробить міцними твої кості. Ти станеш, мов сад зрошений, мов джерело, якого води не висихають» (Іс. 58:6–11);
«Мойсей був там з Господом сорок днів і сорок ночей; хліба не їв і води не пив. І написав на таблицях слова союзу, десять слів» (Вих. 34:28);
«Постом смирив я душу мою» (Пс. 69:11).
Згадані вище цитати Священного Писання свідчать про те, що піст був частиною життя та одним із рушіїв позитивних змін старозавітного людства. В тих чи інших випробуваннях богообраний народ використовував практику посту, аби досягти важливих якісних змін для добробуту, як на особистому, так і суспільному життєвому шляху.
Новий Завіт також наголошує на тому, що піст є важливим елементом у християнському благочесті. Один з найвідоміших прикладів – це піст Самого Господа нашого Ісуса Христа (Мф. 4:2) та Його настанови Своїм учням:
«А як постите, то не будьте сумні, як оті лицеміри: вони бо зміняють обличчя свої, щоб бачили люди, що постять вони. Поправді кажу вам: вони мають уже нагороду свою! А ти, коли постиш, намасти свою голову, і лице своє вмий, щоб ти посту свого не виявив людям, а Отцеві своєму, що в таїні; і Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно» (Мф.6:16–18).
Більше того, коли учні Христа не могли зцілити людину від впливу злих духів, Він вказує Своїм послідовникам на причину цього:
«Цей же рід не виходить інакше, як тільки молитвою й постом» (Мф.17:21).
Святі апостоли також згадують про піст в контексті вдосконалення нашого богоугодного життя:
«В усьому виявляємо себе, як слуг Божих, у великій терпеливості, скорботах, у нуждах, у тіснотах, під ударами, в темницях, у заколотах, у трудах, у неспанні, у постах» (2Кор. 6:4–5);
«Куди більше в працях, куди більше в тюрмах, під ударами надмірно, у смертельних небезпеках часто… у праці та втомі, в недосипаннях часто, у голоді та спразі, часто в постах, у холоді й наготі!» (2Кор. 11:23,27);
«Бо царство Боже не їжа і не пиття, а праведність, мир і радість у Святому Дусі» (Рим. 14:17).
Ці та інші приклади Священного Писання дали змогу в подальшому сформувати богословську думку святих отців та адаптувати її до повсякденного життя християн в світі. Ця адаптація мала різні виміри і практики, але головний акцент посту полягав у тому, що піст став одним з інструментів для християн, що покликаний був надати сили для рефлексії над якістю та зусиллями щодо християнського життя, які людина докладала для преображення свого внутрішнього світу і світу навколо себе.
Святитель Іоан Златоуст у своїх працях пише:
«Піст – це ліки, які можуть бути тисячу разів корисні, проте, часто бувають марними для того, хто не знає як ними користуватися. Потрібно знати і те, в який час потрібно приймати їх, і кількість самих ліків, і статуру того, хто приймає, і особливості країни, і пору року, і пристойний рід їжі, та багато іншого. І якщо щось залишити без уваги, то це зашкодить всьому вищеописаному. Якщо ж нам потрібна така точність, коли потрібно лікувати тіло, то тим більше необхідно з усією суворістю розбирати і розглядати все, коли ми душу і помисли лікуємо»[1].
Інші святі також вбачали, що піст не тільки вдосконалює, а й вносить гармонію у стосунки між Богом і людиною та навколишнім середовищем. У цьому світлі, наприклад, праведний Іоан Кронштадський у своїх настановах говорить таке:
«Людина дорога Господу, весь світ їй підкорений; Сам Син Божий зійшов з небес на землю для спасіння людини від вічних мук, для примирення її з Богом. Всякі плоди, різна плоть тварин віддана їй в їжу, різні напої дані їй для утіхи смаку, та не для пристрасті, не для єдиної насолоди. У християнина є насолоди величніші, духовні, божественні; і ось цим насолодам потрібно завжди підкорювати плотські, стримувати їх, або й зовсім припиняти, якщо вони перешкоджають насолоді духовній. Значить, не для смутку людини забороняється їжа і пиття, не для утиску її свободи, як кажуть у світі, а для того, щоб принести їй справжню насолоду, міцну, вічну, і саме тому забороняються скоромні наїдки та винні напої (ред.: в піст), тому що людина надзвичайно дорога Богу, щоб замість Бога не приліпилось серце її до тлінного, недостойного її. Ушкоджена гріхами людина легко приліпляється до земних утіх, забуваючи, що істинне задоволення, істинне її життя – це Бог вічний, а не приємне хвилювання плоті»[2].
Отже, наведені приклади з Священного Писання та Передання свідчать не тільки про те, що піст є важливою складовою нашого якісного християнського життя але і про те, що піст – це певні обмеження, які безпосередньо впливають на цю якість і водночас є вдосконаленням нашої свободи, а не її утисками.
Сучасна людина, борячись за збереження і вдосконалення розуміння Богом даної нам свободи і краси Божого творіння цього світу (навколишнього середовища), може скористатися постом у різних сферах нашого життя, що допоможе в подальшому убезпечити себе та інших від особистих та суспільних катастроф. Якщо з погляду християнського богослов’я піст можна розглядати як певну пожертву і відмову від чогось, що заважає нам мати гармонію стосунків із Богом, то в контексті екологічного богослов’я піст може мати ширше розуміння. Наприклад, якщо людина дотримується уставних церковних постів протягом року, то здебільшого вона обмежує себе в їжі, розвагах тощо та посилює своє молитовне правило. В контексті екологічного богослов’я піст може бути доповнений утриманням від негативного руйнівного впливу на навколишнє середовище. Згідно з думкою багатьох екологів потрібно відмовитися від поліетиленових пакетів та одноразових пляшок і посуду, неекологічного транспорту, надмірного споживацтва речей та ресурсів планети, бути енергоефективним у побуті (перехід на «зелену енергетику»), економити воду, сортувати сміття і віддавати на переробку… Всі ці кроки, крізь призму екологічного богослов’я, яке є частиною нашого християнського світогляду, можуть доповнити традиційне уставне розуміння постів в Православній Церкві України й у християнських та інших релігійних спільнотах загалом.
Варто окремо зауважити, що якщо уставні пости мають певний термін та періодичність, то піст в екологічному контексті може стати програмою для постійного здорового і вільного існування нашого людства сьогодні й у майбутньому.
[1] Творения святого отца нашего Иоанна Златоуста, архиепископа Константинопольского, в русском переводе : в 12-и томах. – Санкт-Петербург : С.-Петерб. Духовной Академии, 1895–1906. / Т. 2. – 1896. – 979 с. (в 2-и книгах) / Беседы к Антиохийскому народу о статуях. 5–247 с.
[2] Мысли христианина о покаянии и святом причащении / Иоанн Кронштадтский. – Москва: Сибирская благозвонница, 2011. – 92, [2] с.