священник Олексій ДЕНИСОВ
лікар-психіатр, нарколог
(Українська Православна Церква в діаспорі
м.Саарбрюкен, Німеччина)
Кожну свідому людину не може не дивувати груба неадекватність (нелогічність) суджень ідеологів та адептів «русского міра», яка природньо викликає в нас певну розгубленість та відчуття наявності психічного розладу, якогось пошкодження розуму. Для більш повного розуміння суті «русского міра», значення впливу «духовенства» рпц, того, що відбувається з російськими військовими, які переконані, що воюють в Україні з безбожниками та сатаністами за «Святу Русь», та українцями, які вірять у необхідність збереження єдності з московським «патріархом», – потрібно розглянути психіатричну площину цієї проблеми, а саме поглянути на «русскій мір» як на індуковане релігійне маячіння.
Маячіння (марення) – це сукупність хворобливих уявлень, міркувань і висновків, що опанували свідомістю хворого, спотворено відображають дійсність і повністю не піддаються корекції ззовні. Тобто людину, в якої хибність світогляду досягла маячіння, вже буде неможливо переконати логічними аргументами. Одним із різновидів марення є марення маніхейське. Для нього характерна переконаність людини в тому, що вона приймає участь у глобальному протиборстві двох керуючих світом сил добра та зла (згідно з концепцією маніхейства), які є відповідно ворожими та доброзичливими до людини. У маніхейському маренні людина потрапляє у центр цієї вселенської боротьби: особа стає основною точкою докладання протиборчих сторін, битва ведеться за неї, саме від неї безпосередньо залежить кінцевий результат протистояння. Вороги або, навпаки, однодумці хворого можуть бути різноманітними: окремими особами, соціальними групами, партіями, прихильниками певної конфесії, цілими народами тощо. Результат боротьби часто прогнозується фатальним: людина в маніхейському маренні може перебувати в очікуванні всесвітньої катастрофи, краху світу, глобальної перемоги «темних сил». Все це є ядром концепції «русского міра», але й трохи більше – не тільки особистість потрапляє у центр маячної всесвітньої боротьби, а й увесь російській народ, російська держава в цілому. Вони глибоко переконані, що безбожний Захід намагається знищити Росію – єдину православну країну, останню надію людства, а те, що вони роблять з українцями не геноцид, а священна війна.
Індуковане марення виникає, коли людина переймає чужі маячні ідей. Індукований починає висловлювати ті самі маячні ідеї і в такій самій формі, що й індуктор. Головним релігійним індуктором «русского міра» зараз безумовно є антипатріарх Гундяєв. Ми не знаємо, чи вірить він в те, що пропагує (тобто чи він сам перебуває у цьому маячінні), або ж тільки поширює його – інфікує цією смертельною інфекцією, але, враховуючи його особистісні особливості, можна зробити припущення, що для нього це тільки чергова брехня, яку йому вигідно нав’язати росіянам, щоб догодити кремлю.
Зазвичай індукуються ті особи з оточення індуктора, які близько з ним пов’язані, зокрема перебувають у певному духовному зв’язку (т. з. «духовні чада» та інші шанувальники). Сприяє цьому переконаність, з якою висловлює марення індуктор, авторитет, яким він користується та підвищена навіюваність, вразливість, невисокий інтелектуальний рівень індукованого. Дуже важливо, що роз’єднання хворого з індукованим може призвести до зникнення в останнього марення. Маємо також розуміти, що індукторами найчастіше виступають хворі на шизофренію.
Розуміючи все це, можемо зробити практичні висновки-рекомендації.
Ідеологію «русского міра» необхідно розглядати як деструктивний небезпечний для психічного здоров’я варіант індукованого релігійного маячіння, і відповідно тих, хто її поширює – як індукторів, які спричиняють шкоду психічному здоров’ю українців;
Вкрай важливо розвінчати авторитет індукторів «русского міра», починаючи від найголовніших – антипатріарха Гундяєва з єпископатом РПЦ та доходячи до парафіяльних священників. Потрібно врахувати, що серед індукторів та індукованих буде великий відсоток хворих на шизофренію та інші психічні захворювання, що супроводжуються розладами мислення. Одним із найдієвіших засобів подолання «русского міра» може бути засудження його саме як єресі, його адептів – як єретиків, а Гундяєва – як єретика-антипатріарха, оскільки саме такі поняттєві категорії є найбільш значущими для вірян. Відповідно священнослужителів, які продовжують публічно називати Гундяєва «великим господіном, святійшим патріархом православним всієї Русі» потрібно вважати тими, хто посилює його авторитет і відповідно сприяє індукуванню релігійним маячінням, яке він поширює.