До читача

У цьому випуску часопису «Церква і суспільство» ми звертаємося до теми «Вселенськість. Соборність. Помісність», присвяченої 1700-річчю І Все ленського собору в Нікеї. Цей ювілей спонукає нас замислитися над тим, що означає бути Церквою – вселенською за своїм покликанням, соборною у своїй єдності та помісною у своїй унікальності. У світлі Нікейського собору, який заклав основи християнського віровчення і став символом єднос ті Церкви, ми запрошуємо дослідити, як ці принципи живуть у сучасному світі та в українському контексті.

Тема номера розкривається через глибокі богословські та історичні роздуми. Прот. Георгій Коваленко у статті «Святі врата вічного Києва» звертає увагу на Троїцьку надбрамну церкву Києво-Печерської Лаври – символічні «Святі ворота», що століттями слугували духовним орієнтиром для прочан. Архім. Кирило Говорун аналізує різноманіття нікейських діалектик, показуючи, як арістотелевська логіка та схоластичне мислення сформували богослов’я Боговтілення. Прот. Василь Рудніцький наголошує на догматичній єдності як дарі й заповіті Церкви, а ігумен Євфимій Фурсенко розглядає нікейське рішення про дату святкування Пасхи як ключ до подолання сучасних пасхальних суперечок. Сестра Васса Ларіна у статті «Віра Отців, що рухає Церкву» пояснює, чому пам’ять отців Нікейського собору вшановується напередодні П’ятидесятниці. Едуард Бердник досліджує антиаріанську полеміку та її наслідки для Вселенської Церкви, а стаття прот. Миколая Афанасьєва, вперше опублікована українською, розкриває різницю між незмінним і тимчасовим у церковних канонах. Соломія Тимо пропонує розвідку про іконографію «З’яви Христа св. Петру Александрійському» як забутий образ Нікейського собору в українському мистецтві.

У розділі «Вселенське і помісне» Ірина Преловська аналізує інституалізацію Української Автокефальної Православної Церкви на Всеукраїнському соборі 1990 року, що стало важливим етапом третього відродження УАПЦ у ХХ столітті. Андрій Смирнов розповідає про життєву місію патріарха Мстислава Скрипника, постать якого стала символом боротьби за українську державність і церковну єдність.

Розділ «Актуальне богослов’я» представляє статтю Пантеліса Калаїдзідіса про зв’язок між есхатологією та фундаменталізмом, що пропонує новий погляд на виклики сучасного православ’я.

У блоці «Пастирство» архімандрит Серафим Панкратов ділиться досвідом першого виїзного ретриту-семінару для священників ПЦУ – «Пастирські перихорези», який поєднав молитву, спілкування та дослідження актуальних питань служіння. Він також розкриває «13 кроків покаяння», аналізуючи, яким має бути досконале покаяння у важких гріхах за вченням святителя Іоана Золотоустого.

Цей номер запрошує вас до роздумів про те, як вселенськість, соборність і помісність переплітаються в житті Церкви та українського суспільства. Нехай ці ідеї надихають нас до єдності у вірі, любові та служінні. Чекаємо на ваші відгуки, коментарі та пропозиції за адресою: info@churchandsociety.org.ua.

Тема номера: ВСЕЛЕНСЬКІСТЬ. СОБОРНІСТЬ. ПОМІСНІСТЬ (до 1700-річчя І Вселенського собору)

протоієрей Георгій КОВАЛЕНКО

Троїцька надбрамна церква Києво-Печерської лаври: святі ворота вічного Києва і ювілейний рік

Усі знають про Золоті ворота Києва, але мало хто усвідомлює, що в Києві є не менш давні, але більш автентичні і не менш символічні, Святі ворота. Мова про пам’ятку, яку ми називаємо Троїцькою надбрамною церквою Києво-Печерської Лаври. А, якщо є «надбрамна церква», це означає, що є й брама. І саме цю браму століттями кияни і численні прочани до Лаври називали «Святою». І про неї важливо згадати саме цьогоріч. Але все по черзі…

архімандрит Кирило ГОВОРУН

Різноманіття нікейських діалектик

Нікейський собор складно зрозуміти без діалектики – в її й арістотелевському, і гегелівському сенсі. Нікейське богослов’я було сформульоване за допомогою категорій, що їх запровадив був Арістотель і потім доопрацювали неоплатоніки, насамперед Порфірій Тірський. Арістотелевську-порфірієвську діалектику, що базувалася на логічних парах спільності-особливості та розділення-розрізнення, вперше було застосовано саме задля розтлумачення нікейського богослов’я, і відтоді ця діалектика стала універсальною мовою християнського богослов’я. Цією мовою зокрема було сформульоване вчення про Боговтілення. Технічно ця мова була схоластичною. Якщо абстрагуватися від усіх негативних ідеологічних коннотацій, пов’язаних із словом схоластика, то в сухому залишку це система аналітичного мислення, яка розглядає реальність у досить простій системі координат, чиїми вісями є логічна пара спільності-особливості…

протоієрей Василь РУДНІЦЬКИЙ

1700-ліття Першого Вселенського Собору: догматична єдність як дар і заповіт Церкви

У цьому році Церква вшановує 1700-ліття однієї з найвеличніших подій в історії християнства – Першого Вселенського Собору, що відбувся у місті Нікеї у 325 році після Різдва Христового. Цей Собор став не лише першим загальноцерковним зібранням, але й початком соборного способу богословського висловлення, в якому Церква, діючи силою Святого Духа, свідчить істину віри як незмінну реальність Христового Одкровення. Те, що сталося в Нікеї, не було адміністративним рішенням чи політичним актом – це було духовне одкровення соборного розуму Церкви, її здатності в єдності духа й істини відповісти на виклик, який загрожував спасінню людини…

ігумен Євфимій ФУРСЕНКО

Нікейське рішення про дату святкування Пасхи: стародавній ключ для подолання сучасних пасхальних суперечок

Цьогоріч увесь християнський світ відзначає один із найзнаковіших ювілеїв – 1700-ліття Першого Вселенського Собору (325 р.). Нікейський собор став переломним моментом у формуванні догматичної і канонічної основи Христової Церкви. Вперше у світовій практиці Церква і держава об’єднали зусилля заради формування єдиного християнського віровчення. До цього подібна співпраця між світським і церковним началом у такому масштабі була безпрецедентно…

інокиня Васса ЛАРІНА

Віра отців, що рухає Церкву

Щороку Православна Церква у своєму літургійному календарі вшановує пам’ять трьохсот вісімнадцяти отців-учасників Першого Вселенського собору в Нікеї. Це відбувається у неділю за тиждень до П’ятидесятниці, тобто до зішестя Святого Духа на апостолів, яка називається неділею Святих Отців. Чому було обрано саме цей день?..

Едуард БЕРДНИК

Пошрамований переможець: антиаріанська полеміка та її наслідки для Вселенської Церкви

Уявімо собі кінець війни. Уявімо перемогу України, можливо, навіть розпад Росії. Прекрасний сценарій, але чи означатиме це остаточне вирішення всіх проблем, які спричинила війна? Чи Україна переможно рушить уперед, залишаючи минуле за плечима? Очевидно, ні. Війна залишить глибокі шрами: зруйновані міста самі собою не відбудуються, а втрачені життя не повернути. На нас чекають роки, а можливо, й десятиліття відновлення та глибокого осмислення пережитого. Зараз ця реальність для нас очевидна, проте з відстані кількох століть, особливо, якщо глибокого осмислення історії не відбудеться, перемога може видаватися цілковитою і позбавленою трагічних наслідків. У такому разі зрозуміти, ким ми стали, як змінились і що втратили, буде надзвичайно важко, а будувати зрілу, цілісну українську ідентичність – майже неможливо…

протопресвітер Миколай АФАНАСЬЄВ

Незмінне і тимчасове у церковних канонах

Протопресвітер Миколай Афанасьєв (1893–1966), народжений в Одесі професор Свято-Сергіївського православного богословського інституту в Парижі – один із найбільш впливових православних богословів-каноністів ХХ століття, відомий розробкою концепції «євхаристійної еклезіології». В контексті відзначення ювілею Нікейського собору пропонуємо читачеві важливу статтю о. Миколая про розрізнення вічного та змінюваного у канонічній традиції Церкви. Текст вперше публікується українською мовою…

Соломія ТИМО

«З’ява Христа св. Петру Александрійському»: забута ікона Першого Вселенського Собору в українському іконостасі XVII-XIX століть

Навіть вузькі спеціалісти – богослови й мистецтвознавці – переважно не знають, що всім відомий Нікейський собор 325 року має альтернативну іконографію, окрім класичного зображення Собору Отців. Це сюжет «З’ява Христа-Отрока святому Петру Александрійському». Ця коротка стаття-розвідка присвячена розкриттю богословського, історичного і культурного змісту цього іконографічного феномену…

ВСЕЛЕНСЬКЕ І ПОМІСНЕ

Ірина ПРЕЛОВСЬКА

Інституалізація Української Автокефальної Православної Церкви Київського Патріархату на Всеукраїнському соборі 5–6 червня 1990 року (до 35-ої річниці третього відродження УАПЦ у ХХ столітті)

ХХ століття для Православної Церкви в Україні було ознаменоване настільки важкими випробовуваннями, що і досі неможливо осмислити ті духовні та матеріальні втрати, які понесли радянські православні віряни у протистоянні з антихристиянськими силами. Справа ускладнювалася ще й тими обставинами, що були викликані не тільки політичними протистояннями, але й труднощами у вирішенні національного питання спочатку в Російській імперії, а потім у Радянському Союзі аж до його розпаду в 1991 році…

Андрій СМИРНОВ

Життєва місія Патріарха Мстислава

Патріарх Мстислав Скрипник – це складна, суперечлива, але, без сумніву, яскрава і значуща постать в історії України. В епоху боротьби України за власну державність легенда патріарха Мстислава успішно змагалася з реальною постаттю інтелігентного літнього полтавчанина. Патріотичній верстві українців потрібен був символ, що уособлював тяглість визвольних змагань, несхитність служіння ідеалам, відкритість до діалогу з опонентами й твердість переконань

Патріарх Мстислав Скрипник – це складна, суперечлива, але, без сумніву, яскрава і значуща постать в історії України. В епоху боротьби України за власну державність легенда патріарха Мстислава успішно змагалася з реальною постаттю інтелігентного літнього полтавчанина. Патріотичній верстві українців потрібен був символ, що уособлював тяглість визвольних змагань, несхитність служіння ідеалам, відкритість до діалогу з опонентами й твердість переконань

АКТУАЛЬНЕ БОГОСЛОВ’Я

Пантеліс КАЛАЇДЗІДІС

Есхатологія і фундаменталізм

Що спільного між есхатологією та фундаменталізмом? Який зв’язок між богословським поняттям, яке зазвичай розуміють як таке, що стосується переважно потойбічного життя, та християнським релігійним рухом, що сформувався як консервативна й оборонна реакція на модерність і її наукову парадигму? Хоча і есхатологія, і фундаменталізм широко досліджувалися та обговорювалися упродовж ХХ століття і досі залишаються предметом наукових досліджень і дискусій у богослов’ї та соціології релігії, доволі рідко – особливо в православному середовищі – фундаменталізм розглядають із погляду есхатології. Однак есхатологія кидає унікальний виклик ультраконсервативній войовничій програмі фундаменталізму, особливо його уявленням про прийдешнє Царство Боже і сучасність...

ДУХОВНІСТЬ І ПАСТИРСТВО

архімандрит Серафим ПАНКРАТОВ

Пастирські перихорези: перший досвід проведення виїзного ретриту-семінару для священників

Ідея заходу зародилася у невеликому колі священників Православної Церкви України, які регулярно зустрічаються онлайн заради братнього спілкування, взаємопідтримки, спільного пошуку відповідей на непросте сьогодення, і яких бентежить певне відчуження між священниками. У цій групі з’явився задум зустрічатися інколи ще й наживо, на 2–3-денних виїздах, щоб разом побути в молитві та живому спілкуванні. Цю ідею підтримав голова Синодального управління у справах молоді митрополит Полтавський та Кременчуцький Федір Бубнюк. Оскільки група виступила ініціатором, їй і було запропоновано розробити програму заходу. Поставили завдання сумістити дослідження певних тем служіння, Святого Письма, молитву, культурний відпочинок, групове спілкування за принципом «рівний-рівному», і, зрозуміло, нашу головну загальну справу, служіння Літургії. Обговорили і визначили, в яких формах буде проходити молитва, узгодили головну тему дослідження, обрали малу організаційну групу (протоієрей Георгій Чічак та автор цієї статті), яка вже й «дошліфовувала» програму і потім узгоджувала її з митрополитом Федором. Народилася і назва заходу: «Пастирські перихорези»...

архімандрит Серафим ПАНКРАТОВ

13 кроків покаяння. Чим повинен бути повноцінний процес покаяння у важких гріхах – такий, що його свт. Іоан Золотоустий називав досконалим покаянням?

У цих роздумах йтиметься про випадки того, що традиційно називають смертними гріхами, які особливо руйнують людину, її стосунки та життя. Але це може бути й те, що формально до них не належить, але має подібні наслідки. Наприклад, зривається чоловік на жінку, на дітей, ображає, кричить. Або жінка постійно у чомусь звинувачує чоловіка. Ну з ким не буває? Але в результаті сім’я руйнується, діти психологічно травмуються та ще й у 70% випадків у власній сім’ї відтворюють такі стосунки, і ця патологічна сімейна модель від покоління до покоління посилюється. Ці кроки – про те, щоб не дати цьому повторюватися, але й не лише про це. Послідовність кроків може бути й іншою...