Павло ГАВРИЛЮК
доктор філософії,
професор кафедри богослов’я
Університету св. Фоми в м. Сент-Пол, Міннесота, США
Ця публікація присвячена суперечливому питанню про те, чи є доктрина «русского міра» єрессю, чи ні. Ті, хто заперечує, що вона є єрессю, наводять такі аргументи:
1. Доктрина «Русского міра» є геополітичною ідеологією. Її не варто змішувати з релігією. Отже, вона не є єрессю в тому сенсі, в якому єрессю є аріанство.
2. Патріарх Кіріл не є богословом, його погляди є «практичними». Отже, його вченню не потрібно надавати надмірного доктринального значення.
Ці аргументи можна спростувати так:
1. «Русскій мір» не є суто світською доктриною. Ця доктрина використовує релігійні поняття, зокрема: «київська купіль», «триєдиний народ», «сатана» (у застосуванні до сатанинського Заходу), а також поняття катехона («утримуючого»), що міститься у 2-му посланні до Фессалонікійців. Отже, це геополітична ідеологія зі значними релігійними / богословськими елементами.
2. Патріарх Кіріл – очільник найбільшої помісної Православної Церкви. Він може бути дуже обмеженим у своїй богословській обізнаності, але він не може бути звільнений від відповідальності, якщо просто переглянути визначення того, хто вважається богословом.
Докази того, що «русскій мір» – єресь, є комплексними. Взяте окремо, кожне з наведених нижче тверджень потребує детального обґрунтування. Однак, взяті разом ці аргументи є досить вагомими.
Моє робоче визначення єресі – серйозне спотворення будь-якого фундаментального християнського вчення, що стосується Бога, людської особистості, моралі або Церкви.
3. «Русскій мір» – це форма ідолопоклонства. В основі цієї доктрини лежить заміна Бога, Христа і Церкви поняттям «російська нація». (Питання, чи є ідолопоклонство формою єресі, потребує окремого розгляду).
4. «Русскій мір» – це форма (етно)філетизму. В основі доктрини лежить заміна Церкви нацією. Вона має сильні елементи філетизму в поєднанні з неоімперіалізмом. Таке непослідовне поєднання не рідкість у політиці. (Питання, чи є філетизм єрессю, потребує окремого розгляду. Собор 1872 року не використовує термін «єресь», але, тим не менш, засуджує філетизм як такий).
5. Доктрина «русского міра» подібна до гностицизму: вона використовує прикметник і віддієслівний іменник, а саме: «триєдиний» і «триєдність», які зазвичай застосовують до Святої Трійці для позначення «триєдиного російського народу».
6. Доктрина «русского міра» схожа на маніхейство / дуалізм: вона постулює, що поділ між добром і злом – це цивілізаційний поділ між Святою Руссю і Заходом.
7. «Русскій мір» – це форма фальшивої апокаліптики. Він відводить російському правителю і народу роль «утримуючого» (катехона) антихриста.
8. Доктрина «русского міра» – це різновид теорії священної війни. Отже, спочатку потрібно продемонструвати, чому теорія священної війни (в такому вигляді) є єрессю. Мені не відомо про офіційні церковні засудження доктрини священної війни як єресі.
9. «Русскій мір» – це вираження православного фундаменталізму. Він був підданий критиці й осуду Критським Собором (2016 р.) у документі «Стосунки Православної Церкви з іншим християнським світом».
Взяті разом пункти 1–9 – це вагомий аргумент на користь того, що «русскій мір» справді єресь. Однак, для більш повної аргументації потрібно більш ґрунтовний богословський нарис, а не виключно журналістський матеріал.
З англійської мови переклав протоієрей Андрій Дудченко