Перейти до вмісту

У першому номері:


До читача

Час, в якому живе людство, завжди динамічний, але останні події дають нам можливість яскраво усвідомити та відчути його швидкоплинність. Минуло майже п’ять років відтоді, як Українська Церква отримала Томос про автокефалію, яку наш народ виборював понад століття. Другий рік триває повномасштабна війна, яка насправді почалась з подій Майдану, в Криму та на Сході ще десять років тому. Наші герої-захисники, ціною власного життя, виборюють той відносний спокій, завдяки якому ми живемо на вільній території. До того ж ми вже майже забули про нещодавню пандемію, яка також забрала тисячі життів та змінила наше життя, у тому числі церковне – навчила нас бути гнучкими у кризових ситуаціях.

Сьогодні Церква вчиться відповідати на запити та виклики суспільства, яке динамічно розвивається. Нові кризи, технології та дослідження змушують християн шукати нові відповіді та нові підходи. Тільки відкритий і чесний діалог із су­спільством, зокрема про внутрішньоцерковні проблеми, викликає довіру до проповіді. Розуміючи це, Інститут Церк­ви і суспільст­ва, який діє при Київській православній богословській академії, розпочинає випуск нового часопису.

На сторінках видання ми пропонуємо не тільки відповіді, а й запрошуємо до діалогу. Інститут створений як реакція Церк­ви на пропозиції об’єднання «Десяти тез для ПЦУ», які би допомогли краще провадити своє покликання в обставинах сьогодення, серед яких: справжня соборність, оновлення парафіяльного життя і євхаристійне відродження, відновлення біб­лійної свідомості, відмова від політизації Церкви, активна соціальна позиція тощо, а головне – діалогічність та відкритість.

У буремні часи чимало людей хоче бачити у Церкві острівець стабільності, своєрідний надійний якір, за який можна вхопитися, щоби пережити бурі. Утім вірність традиції, як це не парадоксально, кличе Церк­ву до змін. Щоби бути вірними Благій звістці, яка є завжди новою, церковним громадам варто оновлювати форми своєї присутності в суспільст­ві та свого звернення до світу.

Цьогоріч Православна Церква Украї­ни нава­жилася запровадити календарну реформу, яку ми чекали рівно століття – від 1923 ро­ку, з того часу як у Константинополі провели міжправославну нараду і запропонували новоюліанський календар. Календарна церковна реформа в Україні стала темою першого випуску часопису «Церк­ва і суспільство». Крім цього, на сторінках видання ви знайдете й інші матеріали, зокрема переклади найкращих досліджень провідних богословів, з якими ми радо познайомимо українського читача. Водночас священнослужителі знайдуть тут практичні рекомен­дації щодо певних аспектів свого служіння.

Будемо вдячні за ваші відгуки та пропозиції, а також поширення інформації про нове видання серед друзів, однодумців та колег.

Запрошуємо до читання!

Тема номера:
КАЛЕНДАРНА РЕФОРМА
Митрополит Епіфаній

Митрополит Київський і всієї України Епіфаній ДУМЕНКО:
«РЕФОРМА МОТИВОВАНА НАСАМПЕРЕД ПАСТИРСЬКОЮ ДОЦІЛЬНІСТЮ»












ВСЕЛЕНСЬКЕ І ПОМІСНЕ


ПСИХОЛОГІЯ ДУХОВНОСТІ

До читача

Час, в якому живе людство, завжди динамічний, але останні події дають нам можливість яскраво усвідомити та відчути його швидкоплинність. Минуло майже п’ять років відтоді, як Українська Церква отримала Томос про автокефалію, яку наш народ виборював понад століття. Другий рік триває повномасштабна війна, яка насправді почалась з подій Майдану, в Криму та на Сході ще десять років тому. Наші герої-захисники, ціною власного життя, виборюють той відносний спокій, завдяки якому ми живемо на вільній території. До того ж ми вже майже забули про нещодавню пандемію, яка також забрала тисячі життів та змінила наше життя, у тому числі церковне – навчила нас бути гнучкими у кризових ситуаціях.

Сьогодні Церква вчиться відповідати на запити та виклики суспільства, яке динамічно розвивається. Нові кризи, технології та дослідження змушують християн шукати нові відповіді та нові підходи. Тільки відкритий і чесний діалог із су­спільством, зокрема про внутрішньоцерковні проблеми, викликає довіру до проповіді. Розуміючи це, Інститут Церк­ви і суспільст­ва, який діє при Київській православній богословській академії, розпочинає випуск нового часопису.

На сторінках видання ми пропонуємо не тільки відповіді, а й запрошуємо до діалогу. Інститут створений як реакція Церк­ви на пропозиції об’єднання «Десяти тез для ПЦУ», які би допомогли краще провадити своє покликання в обставинах сьогодення, серед яких: справжня соборність, оновлення парафіяльного життя і євхаристійне відродження, відновлення біб­лійної свідомості, відмова від політизації Церкви, активна соціальна позиція тощо, а головне – діалогічність та відкритість.

У буремні часи чимало людей хоче бачити у Церкві острівець стабільності, своєрідний надійний якір, за який можна вхопитися, щоби пережити бурі. Утім вірність традиції, як це не парадоксально, кличе Церк­ву до змін. Щоби бути вірними Благій звістці, яка є завжди новою, церковним громадам варто оновлювати форми своєї присутності в суспільст­ві та свого звернення до світу.

Цьогоріч Православна Церква Украї­ни нава­жилася запровадити календарну реформу, яку ми чекали рівно століття – від 1923 ро­ку, з того часу як у Константинополі провели міжправославну нараду і запропонували новоюліанський календар. Календарна церковна реформа в Україні стала темою першого випуску часопису «Церк­ва і суспільство». Крім цього, на сторінках видання ви знайдете й інші матеріали, зокрема переклади найкращих досліджень провідних богословів, з якими ми радо познайомимо українського читача. Водночас священнослужителі знайдуть тут практичні рекомен­дації щодо певних аспектів свого служіння.

Будемо вдячні за ваші відгуки та пропозиції, а також поширення інформації про нове видання серед друзів, однодумців та колег.

Запрошуємо до читання!

Тема номера:
КАЛЕНДАРНА РЕФОРМА
Митрополит Епіфаній

Митрополит Київський і всієї України Епіфаній ДУМЕНКО:
«РЕФОРМА МОТИВОВАНА НАСАМПЕРЕД ПАСТИРСЬКОЮ ДОЦІЛЬНІСТЮ»


протоієрей Богдан ОГУЛЬЧАНСЬКИЙ.
Історичне значення календаря:
основа уявлення про світ і важлива опора
релігійної ідентичності


cвященник Василь РУДЕЙКО.
Календар святкувань таїнства Христа


протоієрей Георгій КОВАЛЕНКО.
Декілька тез про те, чого ще не вистачає
нашому православному церковному календарю


Святослав ЧОКАЛЮК.
Церква Христова – Церква воскресіння
чи апокаліпсису?


протодиякон Василь ДІДОРА.
Уставні літургічні колізії при переході
на новоюліанський календар


священник Орест ЖИГАЛО.
Воздвиженська переступка/відступка
при переході на новоюліанський календар


протоієрей Олег КОЖУШНИЙ.
Календарна реформа: pro et… pro
(або ще один аргумент від сільського попа)


Денис ТАРГОНСЬКИЙ.
Календарне лицемірство: Церква для людей
чи люди для Церкви?


Катерина ЩОТКІНА.
Календар подвійного призначення


Тетяна ДЕРКАЧ.
Календарна реформа: зрада чи перемога?


ВСЕЛЕНСЬКЕ І ПОМІСНЕ

протоієрей Володимир ВАКІН,
протоієрей Андрій ДУДЧЕНКО.
Українське богослов’я у вселенському вимірі


cвященник Сергій БЕРЕЖНОЙ.
Екобогослов’я як складова частина
християнського світогляду та відповідь
на екологічну кризу сьогодення


ПСИХОЛОГІЯ ДУХОВНОСТІ

єпископ Іоан АБДАЛЛА.
Стосунки між священником і тим, хто сповідається