Тема номера: ДУШПАСТИРСТВО ПІД ЧАС ВІЙНИ

«Коли проговорюєш давно знайомі слова молитви, розумієш, наскільки від цього залежить твоє життя»
Єпископ Никодим Кулигін про досвід життя, молитви і служіння під окупацією

Тему цього номера журналу – душпастирство під час війни – ми відкриваємо бесідою з єпископом Православної Церкви України, який погодився поділитися своїм непересічним досвідом. Єпископ Херсонський і Таврійський Никодим Кулигін з перших днів повномасштабного вторгнення опинився під російською окупацією у себе вдома в Олешках, на лівому березі Дніпра. Йому довелося служити в храмі, видаючи себе спочатку за простого священника. Одного разу російський окупант навіть прийшов до нього з проханням охреститися. Тільки влітку 2023 року після руйнування дамби Каховської ГЕС, коли рідна оселя опинилася під водою, з третьої спроби владиці вдалося евакуюватися через Росію та Естонію до України. В інтерв’ю «ЦіС» єпископ Никодим розповідає про свій досвід переживання випробувань та допомоги іншим…

---

Чи готове суспільство прийняти ветеранів?
Розмова з Миколою та Ольгою Ахтемійчук

Чільне місце серед питань опіки наших військових наразі займає не тільки повернення їх додому, але й повноцінне повернення в соціум. На жаль, психологічні та фізичні травми, спричинені війною, часто переслідують людей нині, і суспільство не завжди може здолати нові виклики в умовах сучасності та з різних причин прийняти тих, хто повертається з війни. Редакція «ЦіС» поспілкувалася із сім’єю добровольця Миколи Ахтемійчука, який з перших днів вторгнення росії на територію України відправився на фронт, отримав важке поранення, пройшов курс реабілітації і наразі повернувся додому. Про момент, коли життя поділилося на «до» та «після», сімейні цінності та злободенні проблеми нижче у інтерв’ю…

---

Де Бог у час війни?

Це звичайне запитання. Кожного разу, коли людям доводиться жити в часи катастрофічної реальності, у них виникає таке запитання. У Першу світову навіть хрис­тиянська теологія повернула свій погляд на Бога Старого Завіту, не милосердного Христа, а на того, що карає…

---

Богослов’я після Бучі і Маріуполя

Після кадрів із Бучі і свідчень із Маріуполя церковні і нецерковні люди ставлять запитання: а де був Бог? Чому Він це не зупинив? Як Він міг це дозволити? І на ці запитання дуже важко відповідати, адже слів недостатньо. Один мій друг-священник сказав: «У цей момент краще мовчати». У цей момент краще співчувати, бути поруч. У цей момент краще плакати разом з людьми і ставити ті ж самі запитання, які ставлять вони, адже саме ці запитання ставив Богові Давид. Коли в ці дні відкриваєш Псалтир, то чуєш цей самий крик, цю ж саму біль, це ж саме запитання…

---

Чи є атеїсти в окопах?

В умовах сучасної війни капелани стикаються з певними розмовними кліше, які часто проголошують як певну аксіому. «В окопах немає атеїстів», – таке ствердження зараз виглядає як «штамп». Я не беруся запевняти стовідсоткову істинність того, про що напишу нижче, просто хочу поговорити про цей вислів, виклавши міркування із власного досвіду, котрий розпочався у далекому 2005 році зі знайомства з однією військовою частиною….

---

Особливості душпастирського служіння в час війни

Сьогодні стало популярним служіння військового капеланства. Якщо раніше в суспільстві мало хто знав, хто такий військовий капелан, то сьогодні ця назва на вус­тах у багатьох, у декого вона викликає і захоплення, і певну повагу, також стало популярним бути військовим капеланом і в середовищі духовенства. Військове капеланство акти­візувалося в часи війни, починаючи з 2014 року. Що ж таке капеланське служіння? Це служіння людям, які перебувають в особливих обставинах свого життя. Відповідно до цих обставин поділяються і напрямки капеланського служіння: може бути капеланство тюремне, тобто душпастирська опіка ув’язнених; капеланство медичне, тобто служіння людям, які перебувають в лікарнях, шпиталях, хворіють і потребують особливої підтримки і духовної опіки. Звичайно, людина, яка служить у війську, також перебуває в особливих обставинах життя. Служіння таким людям називається військовим капеланством…

---

Аскетика війни

У сучасних дискусіях про теорії справедливої війни у християнській етиці центральним є питання, чи повинні християни визначати критерії слушності рішення про участь у війні та як саме брати у ній участь. І тут, попри всі дебати щодо критеріїв справедливої війни, надто мало уваги приділяють тому, як і під час довоєнного навчання, і під час війни солдатів примушують до практик, які підлаштовують тіло до постійної загрози насильства. Ці практики я називаю аскетикою війни. Але якщо війну розглядати як мотив для певної тілесної аскези, то в дискусії про війну слід враховувати і православне поняття обожнення – theosis, або боголюдського спілкування, адже останнє саме пов’язане з аскетикою чесноти. Розуміння людини як створеної задля спілкування з Богом – робить центром дискусії не запитання: «пацифізм чи справедлива війна?», а вплив війни на людську особу та практик, що усувають такий вплив….

(Переклала Дарина Морозова)

---

Пастирська допомога людям із травмою

Людям, які переживають психологічну кризу, пов’язану з травматичним досвідом, перш за все потрібно виговоритися. У такій ситуації пастир повинен бути особливо обережним, щоби не поспішати давати поради. Не всі священники мають необхідну психологічну підготовку, і, можливо, краще порадити такій людині звернутися до спеціаліста, але буде добре, якщо таку першу допомогу зможе надати сам священник…

---

Молитва за книгою псалмів: від травми до стійкості

Духовна підготовка може допомогти людям пережити важкі часи. Така підготовка дозволяє постраждалому відчувати більше контролю над ситуацією, долаючи її хаотичність, а відчуття контролю є ключовим компонентом психологічних понять «міцності» і «стійкості» – якостей, що є наріжними у багатьох культурах. У цій статті ми розглянемо християнську практику побожного читання Книги Псалмів для підвищення стійкості у травматичних умовах…

(Переклала Дарина Морозова)

---

Проблемні питання пастирської опіки українців закордоном

Події 24 лютого 2022 року назавжди змінили життя українців, розділивши його на до і після. Вони увірвались до нашої буденності, показавши ціну людського життя. Вони змусили мільйони українських жінок тікати за межі Батьківщини, рятуючи найцінніше, що є у кожній нації – її генофонд, її майбутнє, її дітей. За даними Управління Верховного комісара ООН у справах біженців станом на 15 серпня 2023 року у країнах Центральної та Західної Європи перебуває понад 5,9 мільйонів зареєстрованих біженців із України. Ще 367 тисяч знайшли прихисток поза Європою. Від початку повномасштабного вторгнення росії рекордна кількість українців виїхала до Польщі у пошуках прихистку від війни. Ця міграція зумовлена не тільки спільністю нашого кордону, а й спорідненістю культури, мови та ментальною схожістю. З них 112 тисяч українців знайшли прихисток в Нижньосілезькому воєводстві…

---

Героїчний чин

Новочасне суспільство є місцем, у якому переплітаються культури, релігії, думки і бачення щодо різних цінностей. Навіть живучи в такому глобалізованому суспільстві, вагомим чинником для творення спільних суспільних вартостей є індикатор, щоб вони будувалися на чомусь, що несе в собі єдність і направляє на правдиві екзистенційні вибори особи. Говорячи про певну цінність, потрібно від­разу зазначити, як саме прагнемо її інтерпретувати. Адже буває так, що говоримо про ту саму цінність, але в різних ключах розуміння. Схожою є ситуація, коли ми говоримо про героїчний чин, розуміння якого може бути багатогранним…

---

Вплив російського вторгнення на релігійні громади в Україні

З перших місяців російського вторгнення в Україну, яке розпочалося у лютому 2014 року, релігійні громади різних конфесій вповні відчули жорстокість і безжалісність російської репресивної політики на окупованих територіях. Російські війська та підтримувані Росією сепаратисти цілеспрямовано переслідували релігійних діячів і окремих вірян більшості конфесій, за виключенням УПЦ, афілійованої з Московським Патріархатом. Представників релігійних меншин свавільно арештовували, погрожували, били, незаконно ув’язнювали, піддавали тортурам, а деяких з них – цілеспрямовано вбивали…

---

ВСЕЛЕНСЬКЕ І ПОМІСНЕ

Теологічний бенкет

Цьогоріч мені пощастило відвідати Волоську Академію богословських досліджень вперше в житті, але одразу тричі: у січні я мала доповідь на Другій конференції Міжнародної православної богословської асоціації (IOTA), у травні – на іншій (більш камерній) конференції, присвяченій питанню «Індивіда і спільноти у суспільному дискурсі Православної Церкви», а в липні була учасницею Четвертої Волоської літньої школи для українських кліриків і мирян-богословів. Враження від Академії щоразу ставали глибшими й сильнішими і кульмінували під час літньої школи, яка дала можливість провести більше часу з організаторами та відчути, чим вони живуть і до чого прагнуть. На основі досвіду цієї школи нижче я поділюсь думками щодо значення Академії для розвитку православного богослов’я в Церк­ві України, а також найцікавішими ідеями з прослуханих курсів…

---